Євген Положій - Юрій Юрійович, улюбленець жінок

Тобто все йшло чудово. А стало ще краще, можна навіть сказати, стало максимально чудово, враховуючи час, місце та історичні обставини, в яких розвивалися описані події: одного прекрасного осіннього дня до редакції завітала лаборантка з кафедри рідного Юрію Юрійовичу природничого факультету педагогічного університету, скромна тендітна білявка з величезними синіми очима й іронічною посмішкою. Дивно, але такі високоосвічені і неперевершено прекрасні дівчата й досі запросто ходять у нас по вулицях, притому з часом, що характерно, їх не меншає, незважаючи на демографічну кризу. І коли мене питають, чого я не виїхав за кордон або хоча б до Києва, то я відповідаю, що в моєму рідному місті дорога до раю значно коротша. Завкафедри послав Катерину, так її звали, з проханням розмістити якусь об’яву; і двох слів, які промовили рожеві дівочі губи, виявилося достатньо, щоб Юрій Юрійович закохався. Безумовно, це прийшла вона, доля: на красивих тонких ногах у синіх панчохах, із осиною талією та недописаною дисертацією. Все відповідало заданим параметрам, все співпадало у двох закоханих молодих людей: вік, бажання родини, любов до дітей — інколи навіть цього мінімуму достатньо для щасливого подружнього життя.

Юрій Юрійович вже давно добре заробляв, тому нарешті з’їхав від Герцога на квартиру, чому обидва були не дуже раді, але, як то кажуть, пора ж колись починати і самостійне життя. Звісно, що свій новий побут Юрій Юрійович організував ретельно, майже ідеально: він стільки років готувався до сімейного щастя і от нарешті наблизився, як ніколи, до своєї мрії. Він хотів мінімум трьох дітей, бажано двох хлопчиків і одну дівчинку, Катерина стримано погоджувалася, певне, її трохи лякала така-от завзятість обранця.

Звісно, між їхнім знайомством і тісним знайомством пройшов певний час — Юрій Юрійович не для того чекав свою принцесу, щоб кинутися з головою в бурхливий фонтан кохання і потонути там. Він боявся помилитися, більше того — він дуже боявся помилитися і тому залицявся за всіма класичними правилами: спочатку романтичні побачення, квіти, кава, кіно, потім ненав’язливе знайомство з батьками; за цим він запросив Катю додому, де приготував феноменальну вечерю і при романтичному світлі рожевого торшера прочитав оповідання «Як Йєбучок і Йіжилоп про час сперечалися», на третьому абзаці якого Катерина, втомлена тушкованим з гречкою кроликом, білим вином, тістечками з маком та безплідним очікуванням, заснула, як мала дитина, пустивши слиньку по лівій пухнастій щоці, чим неймовірно розчулила Юрія Юрійовича. Він милувався прекрасним тонконогим створінням природи півгодини, а потім, не роздягаючись, приліг поруч і заснув. Ранком вони прокинулися, неймовірно збентежені і засмучені. І чи варто тут натякати, що приводи для цього у молодих людей були зовсім різні: Катерина переживала, що такий молодий і хазяйновитий мужчина як Юрій Юрійович зовсім нехтує її жіночими достоїнствами і не приділяє їм жодної уваги — навіть на мить їй не спало на думку, що це могла бути елементарна вихованість; Юрій Юрійович же мучився від недочитанності оповідання. Зрештою, завдяки суто жіночій мудрості Каті після вранішньої кави сталося спочатку перше, а потім і друге, притому при декламуванні оповідання вона навіть не задрімала, що коштувало їй чималих зусиль.

Звісно, після всього, що поміж ними сталося, після того, як Катерина пройшла найважче випробування декламуванням оповідань, Юрій Юрійович не міг не зробити пропозицію одружитися, на що і дівчина, як і її батьки, залюбки погодилися.

Молоді закохані зустрічалися чи не кожного дня, але ночували разом лише у вікенд, бо інші вечори, як завжди, Юрій Юрійович присвячував газеті. Йому подобався сам процес вдосконалення, і це був саме той унікальний випадок, коли людина і робота підійшли один одному ідеально. Мабуть, це можна сказати і про стосунки з Катериною, якби не одне «але», однак про це я скажу трохи пізніше.

Приблизно в той самий час Герцог одружився, а я розлучився. Зі мною все зрозуміло, я просто був не її випадок, тож розійшлися ми тихо і мирно, як інтелігентні люди: я у припадку суворого алкогольного похмілля розламав сокирою ліжко, а вона розбила всю мою колекцію фарфору, яку я тільки-но починав збирати, і викинула мені вслід у вікно чемодан із речами, який я, вистрибуючи з другого поверху, якось забув захопити.

У Герцога ж історія вийшла вельми небанально-кухонна. Якось після чергової гулянки він, відбиваючись від настирливих домагань кучерявої у кількох місцях брюнетки, у серцях кинув: