Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

Ґевін чув про той скандал, що вчинила доктор Джаванда, але це його радше розвеселило і все.

— … уся ця невизначеність дуже негативно впливає на персонал клініки, я вже мовчу про пацієнтів.

Але Ґевін не виявляв ані жалю, ні обурення. Він лише відчував певне збентеження, що Кей аж настільки перейнялася усіма цими містечковими інтрижками й інтриґантами. Це було черговим свідченням, як глибоко вона вже вкоренилася в Пеґфорді. Тепер її звідси не посунеш.

Він озирнувся й поглянув на заросле травою подвір’я за вікном. Він пропонував Ферґусові допомогти на вихідні навести лад на їхньому подвір’ї. Якщо пощастить, подумав він, Мері знову запросить його на вечерю, і тоді він злиняє від ювілею Говарда Моллісона, хоч Майлз і був переконаний, що Ґевін спить і мріє потрапити на цю вечірку.

— … хотіла залишити за собою Відонів, але ні — Джилліан каже, що ми не можемо вибирати собі, що легше. Скажи, ну, хіба ж це можна назвати «легше»?

— Вибач, що? — перепитав Ґевін.

— Метті повернулася, — сказала Кей, і Ґевін не відразу зміг пригадати, що йдеться про її колегу по роботі, яку Кей тимчасово заміщала. — Я хотіла й далі працювати з Відонами, бо інколи відчуваєш особливий контакт з деякими сім’ями, але Джилліан мені не дозволяє. Якийсь дурдом.

— Мабуть, ти єдина в світі, хто хоче працювати з Відонами, — сказав Ґевін. — Принаймні з того, що я чув.

Кей ледве стрималася, щоб не зірвати на ньому злість. Вона витягла з духовки запечені філе лосося. Музика звучала так гучно, що таця аж завібрувала у неї в руках; Кей різко відклала її на плиту.

— Ґая! — рвонувши до сходів, заверещала Кей, аж Ґевін підскочив. — ҐАЯ! Зроби тихіше! Чуєш! ТИХІШЕ!

Звук стишився на якийсь децибел. Кей, пінячись зі злості, метнулася назад до кухні. Перед приходом Ґевіна у них з донькою вибухнув, мабуть, найгірший за все життя скандал. Ґая заявила, що збирається подзвонити батькові, щоб переїхати до нього.

— Ну, то й ласкаво прошу! — крикнула Кей.

Але що, як Брендан погодиться? Він кинув її, коли Ґаї був лише місяць. Тепер у Брендана дружина і троє дітей. У нього величезний будинок і гарна робота. А раптом він погодиться?

Ґевін був радий, що не мусить говорити за вечерею: оглушлива музика не давала цього зробити, і він міг спокійно думати про Мері. Завтра він розповість їй, що страхова компанія починає робити примирливі кроки, і відчує у відповідь вдячність і захоплення…

Він уже майже спорожнив тарілку, коли помітив, що Кей не з’їла жодної крихти. Вона пильно дивилася на нього, і вираз її обличчя його занепокоїв. Може, він якось виявив свої потаємні думки…

Музика Ґаї зненацька стихла. Гнітюча тиша, що запала раптом у кімнаті, налякала Ґевіна. Він волів би, щоб Ґая знову щось поставила, і то негайно.

— Ти навіть не намагаєшся… — скрушно сказала Кей. — Навіть не приховуєш, Ґевіне, що тобі на все начхати.

Він спробував розрядити ситуацію.

— Кей, у мене був важкий день, — мовив він. — Вибач, що прямо з порога не виявив інтересу до подробиць місцевої політики…

— Я не кажу про місцеву політику, — відрізала Кей. — Ти сидиш з такою міною, ніби тебе тут тримають насильно… це… це образливо. Чого ти добиваєшся, Ґевіне?

У нього перед очима стояло миле обличчя Мері і її кухня.

— Мені доводиться благати тебе про кожну зустріч, — сказала Кей, — а коли ти, нарешті, з’являєшся, то всім своїм виглядом показуєш, що зробив це з великої ласки.

Вона хотіла, щоб він сказав «це неправда». Але він мовчав, і мить, коли його заперечення могло б ще прозвучати щиро, була втрачена. Вони дедалі стрімкіше наближалися до розриву, якого Ґевін і прагнув, і боявся.

— Скажи мені, чого ти добиваєшся, — втомлено мовила Кей. — Просто скажи.

Обоє відчували, що їхні стосунки розсипаються на дрібні уламки під тягарем усього, про що Ґевін не наважувався говорити. Відчуваючи, що лише так він зможе вивільнити їх обох з цієї жалюгідної пастки, Ґевін намацував слова, які ніколи не мав наміру вимовляти вголос, але які, певним чином, могли виправдати їх обох.

— Я не хотів, щоб так сталося, — серйозно почав Ґевін. — Я не спеціально… Кей, мені дуже нелегко це говорити, але я, здається, закохався в Мері Фербразер.

З виразу її обличчя він зрозумів, що вона не очікувала цього.

— Мері Фербразер? — перепитала вона.

— Мені здається, — сказав він (і відчув якусь гірку насолоду від цих слів, хоч і розумів, що завдає їй болю; він не міг сказати про це нікому, крім неї), — що я вже давно в неї закоханий. Я ніколи не зізнавався в цьому… тобто за життя Баррі я б ніколи…