Джоан Роулінґ - Несподівана вакансія

Допису вже не було. Саймон не знав, що це сталося завдяки його дружині, бо Рут боялася зізнатися, що телефонувала Шерлі — нехай навіть для того, щоб попросити видалити повідомлення. Трохи збадьорившись, Саймон пошукав пост про Парміндер, але і його вже не було.

Він уже зібрався закривати сайт, аж раптом помітив найновіший допис під назвою «Фантазії заступника директора школи».

Він перечитав його двічі і зайшовся дикунським тріумфальним реготом. Йому ніколи не подобався той стрибастий високочолий чолов’яга. Приємно було усвідомлювати, що він, Саймон, порівняно з Коліном ще дуже легко відбувся.

На порозі, боязко усміхаючись, з’явилася Рут. Її втішило, що Саймон сміється: після звільнення він ходив темний як ніч.

— Що там смішного?

— Знаєш Жиркового старого? Вола, заступника директора? Він — довбаний педофіл.

Усмішка зникла з обличчя Рут. Вона кинулася читати пост.

— Я йду в душ, — оголосив Саймон у неймовірно доброму гуморі.

Рут дочекалася, доки він вийшов з кімнати, і взялася телефонувати Шерлі, щоб попередити її про цей новий скандал, але телефон Моллісонів був зайнятий.

Шерлі, нарешті, додзвонилася до Говарда в крамничку. Вона так і не перевдяглася з нічної сорочки.

Говард походжав у кімнатці за прилавком.

— …годинами тебе видзвонюю…

— Просто Мо висіла на телефоні. То що там написано? Читай повільно.

Шерлі зачитала допис про Коліна виразно, наче диктор. Ще не дочитала до кінця, як Говард її урвав.

— А ти це скопіювала?

— Тобто? — перепитала вона.

— Ти з екрану читаєш? Повідомлення ще там? Ти його не видаляла?

— Саме збираюся видаляти, — швидко збрехала Шерлі. — Думала, що ти хотів би…

— Видали його негайно! На Бога, Шерлі, це вже переходить усякі межі — не можна тримати такі речі на сайті!

— Я просто думала, що ти…

— Переконайся, що ти його видалила остаточно, і ми поговоримо про це, коли я повернуся додому! — проревів Говард.

Шерлі нетямилася з люті: вони ніколи не підвищували голос одне на одного.

Уперше після смерті Баррі засідання місцевої ради мало стати вирішальним у затяжній боротьбі за долю Полів. Говард відмовився відкладати голосування з приводу майбутньої долі наркоклініки «Белчепел» і щодо наміру містечка передати Поля під юрисдикцію Ярвіла.

Ось чому Парміндер запропонувала Коліну й Кей зустрітися непередодні засідання, щоб намітити стратегію.

— Але ж Пеґфорд не може в односторонньому порядку вирішувати питання про зміну адміністративних меж? — запитала Кей.

— Ні, — терпляче пояснила Парміндер (Кей як новоприбула ще не все тут розуміла), — але окружна рада цікавиться думкою Пеґфорда з цього приводу, а Говард буде аж зі шкури пнутися, щоб проголосували саме за його думку.

Зустріч проходила у вітальні Волів, бо Тесса наполягла, щоб Колін запросив їх обох сюди, аби вона теж могла чути їхню розмову. Тесса подала келихи з вином, поставила на журнальний столик чималу миску чипсів, усілася в крісло і мовчки слухала, не втручаючись у розмову.

Вона була виснажена і роздратована. Анонімний допис спровокував у Коліна гострий панічний напад, настільки потужний, що він не зміг піти до школи. Парміндер знала, що він дуже хворий, адже сама виписувала йому лікарняний, і все одно залучила його до цієї дискусії, так, ніби їй було байдуже, що вночі на Тессу знову навалиться черговий сплеск його параної.

— Тут усі, безперечно, обурені тим, як поводяться Моллісони, — мовив Колін зарозумілим, професорським тоном, до якого він інколи вдавався, намагаючись приховати свій страх і параною. — Я думаю, людей уже починає дратувати, що вони намагаються говорити від імені всього нашого містечка. Принаймні в мене склалося таке враження під час передвиборної агітації.

«Було б добре, — подумала з гіркотою Тесса, — якби Колін бодай інколи випромінював цю вдавану впевненість і заради неї». Колись, дуже давно, їй подобалося бути єдиною хранителькою Колінових таємниць і страхів, надійним джерелом розради, але тепер ця роль уже не приносила їй жодної втіхи. Цієї ночі він не давав їй спати аж до ранку, сидів на краю ліжка і розгойдувався туди-сюди, стогнав, плакав, казав, що хоче вмерти, що більше не витримає, що дарма встрягав у ці вибори і що почувається абсолютно розчавленим…

Тесса почула на сходах кроки Жирка і насторожилася, але він пройшов на кухню повз їхні відчинені двері, обмежившись тільки нищівним поглядом на Коліна, що сидів, підібгавши ноги, на шкіряному пуфику перед каміном.