Ірен Роздобудько - Я знаю, що ти знаєш, що я знаю

Здесь есть возможность читать онлайн «Ірен Роздобудько - Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Нора-Друк, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Я знаю, що ти знаєш, що я знаю: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Їх багато по усіх світах — тих, хто шукає кращої долі в чужій країні. Вони приязно посміхаються своїм новим господарям і з надією заглядають їм в очі в очікуванні на приязнь чужої землі. Вони пристосовуються. Вони звикають. Часом, комусь з них випадає удача. Часом — прозріння і повернення. Часом — нова любов. А іноді й смерть… …За своїми постояльцями — емігрантами з України — спостерігає хазяйка котеджу невеличкого німецького містечка фрау Шульце. Вона знає про них набагато більше, ніж вони про себе. З них їй треба обрати лише одного — того, хто «розшифрує» для неї листа з минулого.

Я знаю, що ти знаєш, що я знаю — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Старий, — кричав в слухавку товариш, — Ти повернешся сюди на конi! Я в цьому впевнений!

Хай там як, а iнформацiю треба перевiрити. Могли бути i збiги. Весь тиждень Макс нишпорив в Iнтернетi, набираючи назву свого сценарiю. I щоразу не вiрив очам, читаючи короткi анотацiї до фiльму. Але вiн точно пам'ятав, як розплатившись iз ним за роботу, продюсер печально повiдомив, що проект закрито. Один бувалий режисер, його старший товариш, заспокоюючи, сказав, що таке зараз трапляється часто i називається «вiдмиванням грошей»: хтось «замовляє кiно», платить певну суму найманим виконавцям, а по завершеннi роботи закриває проект з рiзних «об'єктивних» причин i бiльшiсть коштiв осiдає в його кишенi. Макс давно змирився з тим, що його робота пропала.

...Було ще дуже рано. Макс обережно викотив мотоцикл з подвiр'я i вирiшив дiйти з ним до рогу вулицi. Вiн досi не поставив на мотор глушник i тому намагався не дратувати мешканцiв передмiстя. У кiнцi вулицi помiтив Марину, котра квапилася на електричку. Гарна дiвка. Живе в цiй цукрово-вершково-показово-зразковiй родинi, де всi вдають, нiби ось-ось отримають спадок вiд дiдуся-мiльйонера.

Марина його не помiтила. Макс уже хотiв завести мотор, але ще на пiвхвилини пошкодував тишi. Помiтив, як з-за рогу виїхало авто — остання марка «майбах-цепелiн» i дуже здивувався: у мiсцевих таких автiвок не бачив. Розкiшне авто зупинилося бiля Марини. Дiвчина по-хазяйськи вiдчинила дверцята. Ого, посмiхнувся Макс, то на вас, шановнi добродiї, напевно, чекає сюрприз! Мабуть, знайшла дiвка багатенького спонсора.

Макс завiв мотор, порушуючи ранкову iдилiю. Об'їжджаючи помешкання фрау Шульце, кинув оком на подвiр'я — помiтив, що до своєї дiлянки в палiсаднику вийшла закутана в чоловiче пальто Соня. Сiла на лавку, пiдвела голову до яблунi, посмiхнулась своєю нетутешньою посмiшкою, яка так подобалась йому. Взагалi, Соня привертала увагу бiльше, нiж iншi. Нагадувала тиху водну гладь, на яку вилито мiльйони тонн нафти, що вкрила її щiльною плiвкою, пiд якою б'ються у мовчазному вiдчаї зграї риб. Вiн кивнув Сонi i виїхав на трасу. Кiлька годин доведеться провести в дорозi. I це чудово.

...Берлiн дихнув в обличчя вологим вiтром, в якому вже вiдчувалася весна. Мотоцикл Макс залишив на стоянцi в мотелi на в'їздi в мiсто i зайшов у метро. Дiстався до центру, де вiдбувався кiнофестиваль.

Макс не любив Берлiн. Вiн здавався йому помпезним, порожнiм i надто хрестоматiйним. Час, коли сюди стiкалися туристи, митцi i пiдприємцi з усiх континентiв, проминув разом iз захопленням вiд падiння берлiнської стiни. Виклик, який це мiсто кинуло європейським столицям, не виправдався i великий мегаполiс знову нiби заснув, пригнiчений кубiчною архiтектурою часiв Хоннекера. Хоча всi пам'ятки iсторiї зберiгалися в аптечнiй стерильностi i педантичнiй досконалостi. Бунтарський дух i мистецька екзотика були помiтнi хiба що в районi Кройцберг, де довкола Оранiєнштрассе купчилися турецькi кнайпи, де досi є точки зустрiчi перестарiлих «неформалiв» — рокерiв i байкерiв i галереї модерного андеграунду. Але все це теж здавалося Максовi штучним, вторинним, вiдбитком того життя, якого вiн прагнув. Але не тут. Не тут...

Штовхаючись у черзi за квитком, найбiльше Макс не хотiв натрапити на знайомих, бо тодi доведеться пояснювати свiй вiд'їзд з країни. Але сказати правду — ще рано, а зiзнатися, що розносиш пiпiфакси по номерах — не солiдно.

Стiни кiнотеатру були завiшенi безлiччю яскравих афiш. Макс з хвилюванням знайшов перелiк вiтчизняних фiльмiв. Не густо. Але «Друзки» там дiйсно були i до показу залишалося пiвгодини. Вiн взяв квиток в останнiй ряд, вистоявши величезну чергу шанувальникiв кiно, i ще раз вiд душі позаздрив країнi, в якiй кiнофестиваль прирiвнюється до подiй на кшталт «Євробачення» чи чемпiонату свiту з футболу. Люди розкуповували квитки навiть на показ стрiчок країн третього свiту. Можливо, хтось так пересиджував у залi кiлька годин, щоб потрапити на «свiтову прем'єру», а хтось заходив погрiтись. Та хай там що, але всi чотири зали кiнотеатру були заповненi вщерть.

Серед глядачiв Макс помiтив добру частину мешканцiв колишнього Союзу. Було багато людей похилого вiку, була молодь. Стовiдсоткове заповнення зали! Те, про що вiн мрiяв. Але не полишала думка, чому його не повiдомили про цю визначну подiю, адже, вiд'їжджаючи, вiн лишив на студiї всi контакти. Хоча, з iншого боку, мiркував Макс, вiн зник на два роки, а його текст є власнiстю компанiї. А щодо того, як в його країнi ставляться до iнтелектуальної власностi, вiн не мав жодних iлюзiй. Отже, вiн дивитиметься фiльм як звичайний глядач.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю»

Обсуждение, отзывы о книге «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x