Міла Іванцова - Ключі від ліфта

Грошей за швидко зроблений «загранник» Олександра не взяла, сказала: «Віддаси з першої зарплатні». На тому і вирішили.

Після перемовин з місцевим помічником виявилося, що те місце, яке пообіцяли Дарині, вже зайняте дівчиною з Росії, але є альтернатива – в сусідньому курортному містечку є вакансія в ресторані готелю, куди вони заїдуть по дорозі.

– А моє? Моє місце не зайняте?! – схвильовано перепитала Олька.

– Ні, твоє тебе чекає, – серйозно відповіла Олександра, – інакше б уже шеф телефонував і вибачався. Дуже чемний чоловік…

Дорогою, проїжджаючи через казково мальовниче заквітчане містечко, чисте, мов несправжнє, вони зупинилися біля охайного двоповерхового білого будиночка, водій набрав номер з мобільного і щось коротко сказав. Із дверей вийшов сивий огрядний мужчина, привітався, з посмішкою глянув на юних пасажирок, Олександра щось сказала йому іноземною мовою, а потім веліла Дарині брати сумку і йти влаштовуватися.

– А ви хіба зі мною не підете? – нерішуче спитала дівчина.

– Та ні, нам же ще сорок кілометрів їхати, щоб Олю доправити. Я до тебе заїду завтра, провідаю, подивлюся, як улаштувалася, – запевнила її Олександра.

Оля захоплено роззиралася навколо – все дивувало її соковитими барвами, неймовірною кількістю квітів, відмінністю природи та будівель від звичних рідних краєвидів. Правда, Київ, де вона перед від’їздом прожила майже тиждень в Олександри, також відрізнявся від її села та від містечка, де пропрацювала неповний рік, але тут усе було геть інакшим. Навіть люди.

Машина пригальмувала біля доволі високого паркану, викладеного з каменю, Олександра з Олею вийшли з машини, відчинилася хвіртка, пропустивши їх усередину. Якийсь дідок, що накульгував на одну ногу, провів дівчат до будинку через охайний двір із квітником та столиком у тіні великого дерева.

– А де ж ресторан? – спитала Оля.

– Ресторан далі по вулиці, маємо ж спершу домовитись і тебе влаштувати, чи ти вже ладна з літака й до роботи? – гмикнула компаньйонка.

Мужчина, що вийшов назустріч, кивнув Олександрі і, примружившись, огледів дівчину. І попри всю навколишню красу та щебет пташок, їй стало незатишно і тривожно від того погляду.

У вітальні Олександра веліла Олі посидіти і почекати, поки вона про все домовиться, бо ж дівчина, ледве знаючи англійську, навряд могла б сама обговорити всі деталі з роботодавцем.

Спекотного дня в тій кімнаті з вікнами, затіненими солом’яними килимками, було навіть прохолодно. Принаймні Оля відчула прохолодний дотик шкіряного дивана, на який присіла, поставивши валізку на килим біля ніг. Заходячи, вона за звичкою подумала, чи не треба зняти босоніжки на підборах, і таки б скинула їх, якби не застібки (це ж треба було таке вибрати замість шльопанців на літо?!) Олександра порадила купити саме їх, бо це «по-дорослому ефектно». Та й ніхто з її супутників не роззувся на порозі, як зазвичай робили в них у селі, от і вона рушила взута по привітному килиму з глибоким ворсом.

За кілька хвилин прохолодний диван став теплим і липким, нагрітий гарячими Ольчиними стегнами, вона поворушилася, відклеїлась і, посунувшись, знову відчула прохолоду. За дверима чутно було уривки фраз чужою мовою. Не сказати, щоб там сварилися, але й надто дружньою та веселою розмова не здавалась. Невдовзі в дверях з’явилась Олександра. Застібаючи сумочку, вона глянула на дівчину, потім на вхідні двері.

І раптом Олька усвідомила, що зараз залишиться сама – в чужій країні, не знаючи мови, не знаючи навіть, де житиме і яку саме роботу їй загадають виконувати, не відаючи навіть назви містечка, в яке вони приїхали. Серце її стислося, камінчиком піднялося до горла і закалатало там часто-часто, а пальці рук стали холодними.

– Ти… ти що, вже йдеш? – здушеним голосом спитала вона.

– Ні, відпущу водія і повернуся, – відповіла Олександра, посміхнувшись до дівчини самими губами, і вийшла на вулицю.

Олька знову відчула, що стегна її прилипли до шкіряного дивана, механічно пересунулась убік, знову торкнувшись прохолоди неживої шкіри.

Грюкнула важка хвіртка. Заревів двигун. Олександра не повернулася.

«Трафікінг» – термін уже досить відомий. Означає він продаж жінок у сексуальне рабство. Тисячі дівчат намагаються змінити свою долю, шукаючи роботу за кордоном. Багато хто стає жертвами злагодженого міжнародного механізму, єдина мета якого – змусити людину приносити максимальний прибуток власникам злочинного бізнесу. [8] За даними статей з Інтернету.