Жанна Куява - Із медом полин

– А що, Ритко, знову з курорту прибула? – підскубували юну заробітчанку сусіди.

– Еге ж, із моря! Зеленого! – сезонники саме так називали сапання плантацій буряків у чужих колгоспах – зелене море.

Тієї червневої суботи, коли вже така рідна Квітка-Маргаритка вкотре повернулася з Білорусі й стала пригощати Віктора смаженою картоплею з яєчнею, а відтак обсипати поцілунками й обдаровувати любощами, він дізнався, що Світлана вагітна. На третьому місяці. Йому про це ще вранці сказала мати. А матері – колежанка. Себто за справу взялися дорослі… Хлопець гадав, що признається про це Ритці. Але не зміг. Прийшов і другого дня, і третього-четвертого-п’ятого, але так нічого й не повідав.

Світлана й собі попервах мовчала: приховувала дражливий стан, бо мусила гідно відбути найвідповідальніший у житті кожної старанної учениці період – випускні іспити. А потім, як усе минулося й маскувати випуклого животика було вже ніяк, щаслива дівчина, не соромлячись, ба, навпаки, вільно та пихато повістувала всім, що невдовзі одружиться з красенем Віктором.

Звісно, Риті одній з найперших донесли пікантну інформацію. Однак бучі Крадуниха не збивала, сліз із цього приводу нікому не показувала. Вдавала, ніби те її геть не зачепило, не злякало й не розлютило. Складалося враження, що до такої неприємності та болісної зради вона поставилася з невимушеною легкістю та простотою. Навіть байдужістю.

– Ну, якщо то правда, матиме Вітька, бляха-муха, добру тещу! – відбувалася жартами. – А мені, опше-то, чого страждати? Хіба мало хлопців на світі?…

Та й коли Віктор, сподіваючись, що дівчина досі нічого не знає, раз по раз до неї навідувався, Рита приймала його, на диво, привітно та люб’язно, сповивала затишком, душевністю і ще більшою пристрастю та ласкою…

Пізньої осені, коли Маргарита знову поїхала на сезонні роботи, Віктор розписався. Про невеличке весілля (бо куди з таким животом ще гульбище на півсела скликати?!) розповіла Тетяна. Їі запросили на святкування, а одразу після нього жінка долучилася до компанії поліських заробітчан, які гнули спини на чужій землі. Тетяна другий рік була замужем за Дмитром, але ось уже втретє поспішала в Білорусь на буряки. Її хіба з вигляду діловитий чоловік хоч і був переконливий селянин, але грошей добувати не навчився. А вони, як виявилося, потрібні й у селі.

Про те, що коїлося тоді в Маргаритиній душі, не знав ніхто. Відкриватися Тетяні вона не хотіла, бо через непростий характер подруги і пристрасть усе перебільшувати часто виникали між ними непорозуміння та плутанина. Хтозна, чи й цього разу мала Шолудиха не розпатякала б іншим, на той час ліпшим за Маргариту товаришкам, її відвертих признань?…

Марійці, другій Ритиній подрузі, досі ще серце боліло від скорботи, тому їй було не до балачок про чиєсь кохання або зраду. А Валька вчилася в сусідньому обласному центрі в університеті культури на бібліотекарку, додому приїздила рідко, переймом [39] Переймом – іноді, коли-не-коли. на вихідні, та й то, коли Тетяна з Маргаритою не сиділи вдома, а заробляли на життя.

– Ей, подруго, ану-но вставай хутчій! Наші вже в полі, а тебе добудитися не можу! – Тетяна термосила Риту після завсідної вечірньої гулянки. – Якщо тобі геть кепсько на другий день, то нащо п’єш стільки?! – взялася виховувати, тільки-но та заворушила пересохлими губами.

– Ой, Тетяночко, ні, я не встану, збреши що-небудь бригадирові, – застогнала Рита, випила мінералки, що стояла на долівці біля ліжка, й гепнулася на інший бік.

– Ритко, матері твоїй… ану, вставай! Буряк за тебе ніхто сапати не буде! – Тетяна неабияк розгнівалася і крапля в краплю стала схожа на свою шолудиву матір. – Третій день гульбаниш, напиваєшся до одрубону! Скільки можна?! Ану, вставай, кажу тобі!!! – репетувала.

Отож Рита мусила звестися з постелі й поволі, досипаючи на ходу, так-сяк натягти на себе робочу вдяганку.

Де й поділася ота прудка, заповзята веселуха-оптимістка. Відтоді, як компанія примочила Вікторове весілля могоричем, що його привезла Тетяна, Рита вже й спати не лягала, не перехиливши мінімум три по п’ятдесят якогось спиртного напою. Так, наче без горілки-вина і їжа їй була несмачна, і сон благодатний не брав. Спершу дівчата по «цеху» підтримували її, і собі за вечерею випивали потрохи для апетиту. Але згодом Рита почала шукати для цього діла компаньйонів уже поміж місцевих любителів випити й закусити.

Отоді вона познайомилася з двадцятивосьмирічним Левком. Жонатим, батьком двох дітей, комбайнером. Абияким на вроду, рудоволосим, з обвислим пузом – цілковита протилежність чорночубому хорошунові [40] Хорошун – красень. Віктору. Хтозна, чого саме з Левком злигалася Ритка в цьому невеличкому білоруському висілку. Відверто, не зважаючи на місцевих приятелів по чарці, демонструвала свою пристрасть і хіть до непривабливого чолов’яги, не приховувала й того, що після роботи саме до нього поспішає на здибанку, відкіль поверталася лише на світанку. Затим ішла сапати буряки, а ввечері була ще одна серія, як згодом з’ясується, сумної мелодрами.