Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

7 вересня, вівторок

А все-таки Зірка виявилася справжнім другом. Даремно я в Окленді так байдуже до устриць поставився. Людина хотіла як краще. Свиня я, одне слово. А туш для вій «Макс Фактор-2000», гадаю, треба більше не Інзі, а Зірці. І не під Новий рік, бо це так банально і нецікаво, а зараз, без усілякої причини, експромтом, так би мовити, чого нам, чоловікам, так часто бракує. А в Інги і так усього цього добра з головою буде, нема куди дівати, хату захаращує.

8 вересня, середа

А «порнографа-декадента» я Чулому не прощу. Розлютили ви мене, пане член НСПУ.

Написав свіжу квінтьєму-відповідь і миттю приніс Зірці. Подарував і туш.

Зірка взяла все і розплакалась.

– Дмитре, – сказала Зірка, – я сильна жінка і вже давно не плакала. А зараз у мене очі на мокрому місці, але мені не соромно. Якби всі чоловіки були такі уважні до нас, як ви. Стаття на ваш захист у мене готова, долучаємо до неї і вашого вірша, і – повний вперед. А ця туш – моя улюблена, як ви взнали?

– Серце підказало, Зірко, – щиро признався я. – Воно у мене запам'ятало запах ваших парфумів, хоч і назва призабулася.

– «Дезайр», Дмитре. Пристрасть англійською. Мені подобається така назва. Бо я – жінка. Красива і незаміжня, як пристрасно співає Алла Кудлай.

Як же воно добре, коли можеш зробити для людини саме те, що їй найбільше подобається! Я своєю тушшю наче в мед влучив. Пишатися цим треба.

9 вересня, четвер

Головна новина дня!

Хаджі аль-Мухтаді Білла Болкіах, старший син брунейського султана Хаджі Хассанала Болкіаха Муіззаддіна Ваддаула, кавалера ордена Ярослава Мудрого І ступеня, одружився із Сарою Салех.

Подумки шлю свої найщиріші вітання брунейським принцу і принцесі. Бажаю миру і процвітання братерському брунейському народу!

Слава Брунею!

Україні слава!

10 вересня, п'ятниця

Стаття в «Ірпінському віснику»! Про мене! Зірка дала бій! Моя ти ластівочко, таки прикрилила. Правду люди кажуть – друзі пізнаються в біді. Наводжу статтю повністю, бо все в ній – свята правда.

Зірка Нечитайло, головний редактор

ЗАЛАШТУНКОВІ ІНТРИГИ ЧИ ВІДЛУННЯ СТАЛІНІЗМУ?

В передостанньому номері «Літературної України» була надрукована провокаційна за формою і пасквілянтська за змістом стаття критика Богдана Чулого «Кульгавий пегас літературного перевертня», що відразу привернула до себе увагу широкого письменницького загалу і викликала гучний резонанс у мистецьких колах. Мова в ній йшла про останній період у творчості знаного ірпінського поета Дмитра Порядного.

Насамперед, мені б хотілося зробити одну заувагу загального характеру.

Якщо ви, пане Чулий, уже взялися за аналіз такої теми, як любовна лірика в сучасній поезії, то вам слід було б добряче підкуватися теоретично і навчитися відрізняти еротику від порнографії. А таких знань ви не те що не маєте, ви, як то кажуть, і близько біля них не стояли. Бо ніякої порнографії у Дмитра Порядного немає. У нього є високохудожні еротичні поезії, гідні стати окрасою української інтимної лірики початку XXI століття.

Я не буду в подробицях переповідати ту статтю, зупинюся лишень на деяких її аспектах. Передусім на її мові. Я хотіла б зробити порівняльний аналіз загального тону, «епітетів» і прізвиськ, якими нагородив критик Б. Чулий відомого поета, із лексикою класичної школи радянського літературного цькування. Гадаю, пан Чулий не звинуватить мене у некоректності такого прийому, до якого і він сам так активно вдається.

Отже, Б.Чулий про Дмитра Порядного і його творчість:

«Літературний перевертень», «сороміцька поезія», «нездоровий еротизм», «самозакоханий порнограф-декадент», «вогник вашого таланту не горить, а чадить», «отруйні зерна», «збіжжя сорому і ганьби», «літературний перегар», «псевдоестетичне порно», «смердюче багно», «підтоптаний порнограф», «хвороблива уява», «непристойне паскудство».

Щось до болю знайоме, якесь тьмяне дежа-вю, чи не так? А для тих, хто призабув стиль радянського цькування в пресі, дозволю собі нагадати його читачам.

Характеристика Михайла Зощенка і його творчості в доповіді А. Жданова «О журналах „Звезда" и „Ленинград"», «Правда» № 225 від 21.09.1946 p.:

«Мещанин и пошляк», «маска пустопорожней развлекательности и никчемной юмористики», «пакостничество и непотребство», «подонок литератури», «омерзительная мораль», «пошляк и несоветский писатель», «пошлая и низкая душонка», «гнутий похотливий зверь», «чуждий советской литературе пасквилянт и пошляк», «насквозь гнилая и растленная общественно-политическая и литературная физиономия Зощенко», «продолжает оставаться проповедником безидейности и пошлости, беспринципним и бессовестним литературним хулиганом».