Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

Ну і особливий подарунок від Дмитра Порядного. На який «Ірпінський вісник» завжди чекає з нетерпінням. І завжди радо ділиться зі своїми вірними читачами.

11 вересня, субота

Яка гарна стаття вийшла у Зірки! Як радісно мені стало на серці, як заграло новими барвами життя! Відразу захотілося посидіти в тихій корчмі, випити на радощах української з перцем, поїсти борщу з пампушками, усього того, що описане у моїй безсмертній квінтьємі «Вживай українське!». Та у нас в Ірпені українського ресторану чогось нема. Є «Заїр», де я взяв два кухлі чеського пива і грецький салат. Пиво я пив довго і з насолодою, назло Чулому. Що, стерво, з'їв? Поїв під запис гучного співу дівчат з «ВІА Гри». Дуже і дуже непогано. Солістка Надія Мейхер теж, кажуть, гарну любовну лірику пише. Хотілося б почитати, адже це надихає і дає тобі відчуття причетності до чогось надзвичайно приємного. Бо ти не один. Нас багато. Поетів із любов'ю у серці. І хай усілякі чулі повиздихають, як прийнято бажати у нас в Україні.

Прийшов додому, Інга радісно повідомила, що телефон сьогодні раптом як з ланцюга зірвався, усі мене питають. І Ярівчанський дзвонив, казав, що я справжній козак, і що він у мені не помилився. І що Зірка Нечитайло – то героїня України. І щоб я завжди заходив просто так, а то в Новій Зеландії бачилися щодня, а тут, на рідній землі, навіть по телефону не побалакали по-письменницьки. Що ж ми за люди такі? А все повсякденна шарпанина, бюрократія, якась несуттєвщина, за якою ми забуваємо про головне – про живе людське спілкування. Не годиться нам так, бо ми – прометеї духовності. І взагалі, вже давненько не проводилися твої творчі вечори у Спілці, а було б добре.

– А хто така Зірка Нечитайло? – поцікавилась Інга.

– Це та людина, яка грудьми прикриє будь-кого у тяжку хвилину. Зніме з себе останню сорочку. Зігріє теплом свого серця. Наша Мати Тереза, можна сказати. Совість нації. Гордість Київщини. Це те, чим так багата наша українська земля – чуйними людьми і широкою душею.

А як все-таки приємно, що мене ніколи не забуває голова Національної спілки письменників України! Відчуваєш батьківську турботу і шану.

13 вересня, понеділок

Подзвонили з кіностудії «Укртелефільм», сказали, що через брак фінансування зйомки стрічки про Приірпіння відкладаються на невизначений термін. Побажали мені терпіння і мудрості.

Півроку про них нічого не було чути, а тепер у них, бачте, фінансування закінчилося! Що вони робили зі своїм фінансуванням всю весну і літо? І кого тоді вони знімали?

Чому тиждень має завжди починатися з поганих новин? Сподіваюся, вони на цьому і закінчаться.

17 вересня, п'ятниця

Лист з міськради!

«Шановний Дмитре Івановичу!

Ваше звернення від 2 серпня 2004р. щодо надання фінансової допомоги у розмірі 1000 гривень на проведення першого мистецького вечора «Літературні сутінки» у вашій оселі було розглянуте на останньому засіданні Ірпінської міськради, присвяченому роботі з клопотаннями громадян.

На жаль, ваше звернення не отримало належної підтримки на вищезазначеному засіданні з огляду на непріоритетність даного заходу. На часі пріоритетним є позитивне вирішення клопотання громадян Е. Гольдмана та Н. Цибулі про відкриття першого ірпінського громадського туалету «Центральний».