Ольга Слоньовська - Дівчинка на кулі

Тим часом в інституті готували ймовірній нашій дії належну протидію. Місць у новенькому гуртожитку ніхто з нас не отримав. Ще й розселили нас у інші кімнати до проблемних старшокурсниць — Танька-Кулеметниця бодай таким чином помстилася за неповагу до її високої персони. Наступного дня після повернення з херсонських степів у рідні пенати куратор оголосив, що після четвертої пари, о п’ятнадцятій годині, всім, без винятку — будуть перевіряти! — треба з’явитися в актовий зал на загальноінститутські збори, де маємо вибирати голову студентського профкому інституту. Та хоч про збори було оголошено аж на останній перерві, дівчата десь рознюхали, що однією з кандидатур буде наша Проня Прокопівна. Тож як тільки оголосили її прізвище, ми закричали, заулюлюкали й так затупотіли ногами, що проректор не міг нас заспокоїти добрих десять хвилин. Уже й пояснював, що все одно воля наша, треба тільки дотриматися порядку й проголосувати. Уже й хвалив нас, і обіцяв, що за добросовісну роботу в студзагоні наша група отримає інститутську премію. Нічого не допомагало. Ми боялися, що навіть якщо вся група проголосує проти Кулеметниці, більшістю голосів присутніх її таки виберуть, адже спочатку голосують «за», аж потім — «проти». Втім, наша відверта непокора й гострі та в’їдливі репліки на адресу Проні Прокопівни всій присутній у залі молоді дуже сподобалися, й гуртом некероване студентство провалило її кандидатуру з тріском: «за» проголосували тільки окремі викладачі, та й то не всі, навіть проректор «утримався».

Танька-Кулеметниця своєї ганьби нам не простила. Як член студентського «Прожектора», куди не обирали, а призначали зверху , ревізувала кімнати в гуртожитку, де проживали однокурсниці, з особливою пристрастю: на Святий вечір шукала кутю навіть на антресолях, у дні народжень — горілку й вино у зливному бачку над унітазом, а на Великдень — піску й ковбаси в шафах між одягом. Проте зі «шмоном» сама ніколи не приходила: боялася, що наша погроза зав’язати їй спідницю на голові таки здійсниться! На останніх курсах наш комсорг узагалі пустилася берега. Однокурсниці одна за одною почали виходити заміж, а Проню Прокопівну, яка й так була на чотири роки старша від більшості дівчат у нашій групі, ніхто під вінець вести не квапився. Наша комуністка, зрозуміло, часу даремно не витрачала, крутила любов з усіма, хто потрапляв у її хитромудрі пастки, — але, як жартувала Анеля Шутка, що нікого не те що в групі, а й в інституті не милувала своїми грубими кпинами й жартами, усі Гелині флірти були короткочасні, як дрібонький дощ із великої хмари. Після чергової невдачі на любовному фронті нашій Проні Прокопівні, що продовжувала щоранку латати щілину між зубами свіжою ватою, замість нарешті вставити золоту фіксу, Анеля виспівувала нібито просто так, не адресуючи конкретно Кулеметниці: «Мама, мама! Я прапала! Каждий шаріт, гдє папала! Каждий дурачкай завьот, нікто замуж нє бєрьот!» Танька-Кулеметниця вдавала, що це не про неї, і набирала в серце отрути, як гадюка в зимовій сплячці, щоб використати її на кожну наступну в нашій групі наречену. Зрештою, чіплялася Проня Прокопівна не до дівчат, а до їхніх женихів, немилосердно висміюючи найменші вади: той туфлі заходжує досередини, в того — ніс викривлений, той — шепелявить, у того — прізвище негарне. Коли наша Мирося Любенко вийшла заміж за Романа Цапа й, закономірно, поміняла своє гарне дівоче прізвище, — Геля просто вмирала зо сміху. Як тільки у когось із одружених одногрупниць у сім’ї планувалося поповнення — а молоді батьки, звісно, майже завжди мріяли про сина-первістка, — наша Проня Прокопівна кожній вагітній затято пророчила доньку, а на останньому курсі всім одруженим бажала народити дитину саме в день державного іспиту. Що це означало, ми добре відали: в пологовий будинок екзаменаційна комісія йти не буде, тож автоматично така студентка-породілля вибувала з інституту й залишалася без диплому, поки наступного року з іншою групою не складе пропущений іспит. Зрештою, Геля гралася-гралася — і таки догралася. Вийшла заміж за хлопця на прізвище Засрайчук, і хоча тиждень ревіла, аж підпухла, але своє нейтральне дівоче на паскудне чоловікове таки поміняла, бо Гриць виявився таким забіякою, що його наречена ще до весілля ходила із соковитим синцем під оком. Та й свою доньку Танька народила якраз у день державного іспиту. Правда, комісія зарахувала молодій комуністці той екзамен: не пам’ятаю, чи ходили викладачі в пологовий будинок іспит у неї приймати, чи здавала Проня Прокопівна мову разом з літературою, яка в розкладі державних іспитів значилася на п’ять днів пізніше.