Валерій Шевчук - Фрагменти із сувою мойр. Частина 2. Театр прози

Іван Василевський, мушу признати, був певною мірою подібний до неї, бо також підрізáвся, як дерево, і не раз. Перший його підрізав вітчим, але хлопець знайшов силу встояти; другий — Федьо Сало, штовхнувши його, майже незахищеного, у Сферу; потім Аркадій Петрович своїми теревенями й неморальністю, а ще намаганням позбутися його. Саме він, здається, Іванове дерево підрубав, а довершила вона-таки — Людмила, адже своїм самогубством поклала на хлопця невідшкодоване й невитравне почуття вини, заразивши його Сумління хворобою, очевидно, невиліковною.

Отже, вони були, на мою суб’єктивну думку, два чоботи пара, а може, були й андрогіном, власне, тими призначеними частками, які зуміли зустрітись на туманному полі життя, але впізнати одне одного й признати це не здолали. Ось у чому трагедія цієї історії, яка для жодного театру не годиться, бо трагедії в театрі можуть ставитися повторно, не раз, а життя ставить такі історії лише раз — раз і назавжди. Ось що стало останнім ударом сокири для Івана Василевського. Він боявся перетворитись у Сфері на другого Аркадія Петровича й тим самим у нього перетворився, але вже поза Сферою. З Людмилою було простіше: останнього удару їй завдав якийсь інший Федьо Сало, Іваном Василевським (а відтак і мною) не пізнаний, але це вже значення не має: Феді Сала досить, щоб уявити того щурика.

Ну що ж, хай бовкне ґонґ, і поставимо крапку? Але мені цього не хочеться, адже насамкінець одрікся від театру. Хочеться помовчати. Прагнеться стати й подивитись удалину. Бажається героям поспівчувати, коли я правильно їх збагнув. Жадається, щоб у людині не виростав звір та завойовник. Хочеться, щоб людина не зневірювалася аж так, щоб лізти в петлю чи тонути в пащі зеленого змія. Багато чого мені хочеться, але це тільки марні помисли. Бо над моїми «хочеться», «прагнеться», «бажається», «жадається», над отією малою Сферою, тут з’явленою, стоїть ще й Велика: темна, сіро-чорна екзистенція, якої ніколи не пізнати нашим слабким розумом і яка не змінить через наше пізнання чи непізнання своєї суті. І це так само, як ніколи не пізнати нашим слабким розумом і того, кому молимося, бо, може, екзистенція ним і є. Одне лише в нашій волі — любити чи ненавидіти, а вибір має зробити кожен сам.

2000—2003

С. 112: Отож не залишалося нічого іншого, [яку] => як послухатися Івана: відробити за нього його борг.

ЗМІСТ

ТЕАТР ПРОЗИ (на дві дії) …5

Дія перша. БАЛ-МАСКАРАД ІЗ СОБАКАМИ …7

Акт перший. Кавалерський танець …7

Акт другий. Дамський танець …27

Акт третій. Кордебалет …70

Дія друга. СФЕРА …107

УДК 821.161.2-31

ББК 84(4Укр)6-44

Ш 37

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено

Головна редакція літератури з гуманітарних наук

Головний редактор Світлана Головко

Редактор Анатолій Венцковський

В оформленні книжки використано шрифт української абетки художника Василя Чебаника

ISBN 978-966-06-0664-7

ISBN 978-966-06-0666-1

© Валерій Шевчук, 2014

© Наталія Михайличенко, художнє оформлення, 2014

Шевчук, В. О.

Ш37 Фрагменти із сувою мойр : Театр прози : роман / Валерій Шевчук. — К.: Либідь, 2014. — 216 с.

Літературно-художнє видання

Шевчук Валерій Олександрович

ТЕАТР ПРОЗИ

Художнє оформлення Наталії Михайличенко

Художній редактор Олексій Григір

Коректори Ангеліна Дрожжина, Людмила Іванова

Верстальник Олександра Мошеченко

Формат 60x84/16.

Ум. друк. арк. 12,56. Обл.-вид. арк. 11,5.

Зам. № 14-228.

Державне підприємство «Спеціалізоване видавництво “Либідь”», вул. Пушкінська, 32, м. Київ, 01004 www.Iybid.org.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3055 від 12.12.07

Віддруковано на ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», вул. Леся Курбаса, 4, м. Біла Церква, 09117 Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.11

Валерій Шевчук (народився 1939-го) — відомий український письменник, учений, перекладач. Надрукував 18 романів, 32 повісті, близько 150 оповідань. Видав том української барокової драми, серію антологій і збірок поезії XI–XVIII ст., книги творів І. Вишенського, Л. Барановича, І. Величковського, Д. Братковського, Г. Сковороди та ін. Автор монографії про І. Мазепу («Просвічений володар»), дослідницьких книжок «Козацька держава», «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення».