Петер Хьоґ - Тиша

Вона йшла залою. Прямуючи до нього. Рухалася вона незграбно, як і завжди серед натовпу, немов школярка на випускному балу.

А втім, люди на хвильку перестали їсти. Навіть ті, хто вже простягнув був руку до Лайсемеєрового десертного візка. За Стіне бадьорим тюпцем ішло двійко молодих офіціантів. Щоб відсунути для неї стілець. Сам він готовий був присягнутися, що її супроводжував промінь прожектора. Аж поки зрозумів, що її освітлювали його власний погляд і погляди решти відвідувачів.

Він хотів був обійняти її. Але нічого не вийшло. Вона подивилася на нього. Поглядом, який міг би спинити оскаженілого циркового слона. Каспер завмер у повітрі. Немов підстрелений птах. Вона була єдиною людиною, у присутності якої він ніколи не міг розрахувати свій вихід на сцену.

Вона сіла. Тональність її була мі-мажор. Вища точка мі-мажор. Він завжди чув навколо неї світляне зелене світло.

З лівого зап’ястя вона зняла великий годинник для підводного плавання й поклала його на стіл.

— Півгодини, — нагадала вона.

Вона змінилася. Він не міг сказати як. Усі його заготовки кудись пощезли. Того часу, поки він її не бачив, більше не було. Десять років — це дрібниця. Ціле життя — дещиця.

Він кивнув у бік золотаво-чорної води.

— Що відбувається? Ти якось із цим пов’язана?

Спочатку йому здавалося, що вона не відповість.

— Коли ти йдеш по піску понад морем, — спитала вона, — босоніж, що ти бачиш навколо ноги, коли вона ступає на пісок?

— У мене вже багато років не було настрою гуляти берегом моря.

Очі її звузилися.

— А якби був?

Він задумався.

— Пісок неначе підсихає.

Вона кивнула.

— Вода відходить. Тому що тиск збільшує пористість навколо зони тиску. Теорія Вартаняна. Яка говорить приблизно таке: накопичення напруги в земній корі приведе до зміни рівня ґрунтових вод. Ми займаємося розробкою цієї теорії. Обробляємо дані щодо рівня води під час буріння свердловин.

З усієї Зеландії. Щоб визначити, чи будуть нові поштовхи. І зрозуміти, чому відбулися перші.

Він майже не зважав на слова. Тільки на їхнє забарвлення. Поки вона пояснювала, вона змістилася в субдомінантну тональність, ля-мажор, інтелектуальна частина її зазвучала з нею в унісон, у її забарвленні з’явилися голубуваті відтінки.

— Усе скінчилося, — зауважив він. — Так пишуть у газетах. У вапняку були печери, які обрушилися. Вважається, що їх більше немає.

— Так, — сказала вона. — Це точно, печер більше немає. Звучання її змінилося. На короткий час, на чверть секунди.

Але краще б цієї чверті секунди не було. Тепер у її звучанні з’явився фа-мінор. Тональність самовбивць.

— Що таке? — спитав він. — Щось не так?

Вона скинула оком через плече. Неначе побоюючись кредиторів. Але в її випадку такого бути не могло. Вона завжди вдовольнялася малим.

— Тоді виникає питання про поштовхи, — сказала вона.

— У газетах пишуть, що ще невідомо. Чи були поштовхи. Чи це просто обвал печерних систем. Пишуть, що в Данії завжди були підземні поштовхи. Що це якось пов’язано з напругою з часів льодовикового періоду. Просто раніше не звертали на це уваги.

— Звідки у них такі відомості?

— Від вас, мабуть.

Її звучання знову змінилося.

— Це надзвичайна ситуація. Будь-яка інформація повинна бути узгоджена з особливим відділом поліції.

Перед ними щось поставили, можливо закуски, вона відсунула їх.

— Поклади руки на стіл.

Він поклав руки на стіл.

— Силу землетрусу вимірюють за шкалою Ріхтера. Від одного до трьох балів помітити неможливо. Тільки записати сейсмографом. І навіть у цьому випадку його визначить тільки досвідчений сейсмолог. Чотири бали викликають відчутні вібрації. Але в місті може здатися, що це через рух транспорту.

Вона трясла стільницю, аж та билася об його руки. Вібрації посилилися.

— Починаючи з п’яти балів цегляні будинки дають тріщини. За шести — ще гірше. Усе починається як вибух. В одній точці. Епіцентрі. Звідти нерегулярними колами поширюються вторинні хвилі. Саме вони й викликають руйнування.

Стільниця вдарила йому в груди.

— Починаючи з семи балів і вище все перетворюється на хаос. Усе, крім якихось окремих частин будинків, руйнується. Звук схожий на грім. Але неможливо визначити джерело звуку.

Столик вібрував під його руками. Один з келихів перекинувся і розбився. Вона відкинулася назад.

— Я була біля розлому Сан-Андреас. Кілька років тому. У Каліфорнійському університеті, в Лос-Анджелесі. Ми закачували пару під високим тиском між пластами. Щоб зняти напругу земної кори. Нічого не вийшло. Ми працювали під Антонадою. За двадцять кілометрів від Сан-Франциско. Стався землетрус. Тільки що було життя, будні, діти. Наступної миті — смерть і руйнування. Пожежа через розрив газових труб. Це був маленький землетрус. Сім за шкалою Ріхтера.