Петер Хьоґ - Тиша

— Пил, la poussiere.

— Ми ж повернемося завтра.

Мім посміхнувся. Посмішка не поширювалася на очі.

— Ми можемо сподіватися на це, — сказав він. — Але бути певними — навряд чи.

Він уперше в житті бачив «ягуар» з табличкою «таксі». Задні дверцята відчинилися самі собою, сидіння прийняло його у свої обійми, немов жінка.

У машині пахло товстою натуральною шкірою, то був запах дорогої упряжі, але освітлення було якимось дивним. Водій був дорослий хлопець з прелатським коміром. Каспер спробував класифікувати його по звуку: ймовірно син дрібного селянина з острова Морс, студент-теолог, ніякої фінансової допомоги з дому. Вдень — теологічний факультет, ночами — таксі, адже доводиться лічити кожну крону.

— Странваєн, — сказав він. — І якщо ви спитаєте мене, то вмикати лічильник зовсім не обов’язково.

Йому досить було п’ятнадцяти секунд з новим диригентом, щоб визначити, чи є в ньому драйв, так само було і з водіями таксі. Цей виявився у верхній частині шкали, Фуртвенґлер [20] Вільгельм Фуртвенґлер (1886–1954) — славнозвісний німецький диригент і композитор. водіння: автомобіль мчав уперед, немов річка до моря, вулиця Фабриксвай розтала в темряві позаду машини.

— Христос залишиться навіки-віків, — сказав водій, — говорить Іоанн. Усе інше змінюється. У сидіннях з’явилися датчики. Сполучені з лічильником. Тож тепер ніяких лівих поїздок.

Каспер заплющив очі. Він обожнював таксі. Навіть коли машиною, як ось зараз, кермував сільський дурачок. Усе одно що дістати в своє розпорядження феодальну карету з кучером, тільки краще. Тому що, коли поїздка закінчується, кучер зникає, зникають рахунки з авторемонтної майстерні, зникає вся ця купа залізяччя. А ти залишаєшся без машини і без будь-якої відповідальності.

Водій насвистував фрагмент мелодії, дуже чисто, що не так часто трапляється — навіть серед музикантів. Мелодія теж була рідкісна, то був BWV Anhang 127 — один з двох-трьох бахівських маршів, у мі-бемоль мажорі, який виконують дуже рідко, а надто в цьому варіанті — цирковій оркестровці Джона Кейджа. Каспер колись провів два сезони у СІЛА, виступаючи в цирку «Барнум і Бейлі», ця оркестровка стала тоді його музичною заставкою.

— Ми подивилися всі п’ять твоїх вечірніх вистав. У «Potters field». Ми сходили зі сцени о пів на дванадцяту. Стирали маску рушником. Вдягали плащ поверх костюма. На вулиці на мене чекав прекрасний автомобіль. «Мустанг». Якщо я змащував його вазеліном і тримався правого боку, я міг проїхати від Чотирнадцятої до Сорок другої вулиці, не побачивши червоного світла. Поліція не затримує рух. Якщо триматися подалі від хайвею і Риверсайд-драйв, то можна їздити роками навіть без натяку на штраф за перевищення швидкості.

Комір прелата виявився не коміром. Це була філігранна павутина шрамів, неначе до тіла була пришита нова голова.

— Фібер, — констатував Каспер. — Франц Фібер.

Це трапилося на зйомках автомобільних трюків. Потрійне сальто з пандуса. У переробленому «фольксваґені». Вперше й востаннє у світовій історії — задумано все було як комічний номер. Каспер тоді старанно уникав газетних статей про катастрофу, він був за десять миль від місця аварії, коли все сталося. Обидва напарники загинули.

Каспер зрушив голову на сантиметр. Дивне освітлення автомобіля пояснювалося тим, що між ручкою перемикання передач і маленькою іконкою Діви Марії з Ісусом стояла плаваюча свічка.

Його рух не проскочив повз увагу молодика.

— Я повсякчас молюся. Того разу заклинило поршень. Я відчув це саме перед тим, як усе сталося. І почав молитися. Коли я прокинувся поруч з апаратом штучного дихання, я все ще молився. І молюся відтоді. Постійно.

Каспер нахилився вперед. Щоб прислухатися до людини, що сиділа перед ним. Схвально провів долонею по оббивці сидіння.

— Дванадцять циліндрів, — сказав хлопець. — У таксі тільки сім таких машин. У всьому світі. Наскільки мені відомо. Усі вони в мене.

— Значить, у тебе непогано йдуть справи.

— Я почав з «лінкольна». За двадцять чотири тисячі доларів. І з фальшивої ліцензії. Коли мене виписали. До наступного року в мене було сімдесят п’ять відсотків лімузинів у Копенгагені.

— Ти, мабуть, добре все продумав.

Молоді люди не можуть устояти проти компліментів. Спина перед Каспером випросталася.

— Стало цілком ясно, що має на увазі Павло, коли говорить, що у стражданні ми єдині з Ісусом.

— Як і Екхарт, — вів далі Каспер. — Не знаю, чи знайомий ти з Екхартом? «Страждання — це найпрудкіші коні до Царства Небесного». Звичайно ж, це твоя пильність допомогла тобі вирахувати моє замовлення.