Петер Хьоґ - Тиша

— Тату, — сказала вона.

Каспер озирнувся. Щоб зрозуміти, до кого за його спиною вона звертається. Позаду нікого не було.

— Я була вагітна, — сказала Стіне. — Коли поїхала. Вона — твоя дочка.

У стелі, очевидно, був якийсь люк, якого Каспер не помітив. До того ж на мить слух підвів його. Людина, що приземлилася на підлогу, стрибнула, напевно, з чотириметрової висоти. А проте вона приземлилася немов кішка. Це був Ернст. Пов’язки на обличчі більше не було. На ньому, схоже, все добре заживало. Трохи пудри — і він цілком зміг би зніматися в рекламі фітнес-студії. Звучав він м’яко і насторожено. Губи його рухалися, наче він говорив сам із собою. Каспер раптом зрозумів, що слуховий апарат був динаміком і мікрофоном. В руках у Ернста був автомат. Тієї миті, коли ноги його торкнулися підлоги, він вистрелив в африканку.

Черга пострілів, що лунали без пауз один за одним, була схожа на кашель. Кулі підкинули жінку з підлоги і шпурнули до стіни. На коротку мить здалося, що тіло повисло в повітрі, потім вона впала обличчям униз.

Ернст перевів автомат на Каспера. На мить його збило з пантелику жіноче вбрання. Каспер напружився, чекаючи пострілу. Він устиг помітити особливу солодкість від усвідомлення того, що молитва так і не припинялася. Він помре, звернувшись до великої любові. Наслідуючи кращі зразки. Ісус. Ґанді. Принцеса Пемасал.

Максиміліан відкинув костур і кинувся вперед, затуляючи собою Каспера. Чергу повело вгору, кулі вдарили його спершу в стегно, потім вище — у грудну клітку. Здавалося, він летить у повітрі, відкинутий назад до Каспера. Вилітаючи ззаду, кулі відкривали його спину немов застібка-блискавка, кров і тканини забризкали Каспера з ніг до голови. Наступної миті батько впав на нього, і разом вони повалилися на підлогу.

Ернст роззирнувся на всі боки. Щоб переконатися в тому, що ніщо не перешкодить йому завершити задумане. Каспер відчув щось подібне до захвату. Кожен майстер імпровізації завжди впізнає іншого майстра. По вмінню посеред такого везіння пам’ятати про цілісність.

Автомат був направлений на Каспера.

Тут йому стало ясно, що африканка жива.

Коли він побачив, що черга попала в неї і вона впала, він вирішив, що все кінчено, і його слух виключив її із звукової картини. Саме така форма розсудливості обмежує нас, людей, заважаючи нам сприймати справжні чудеса.

Якось у Марокко, на краю Сахари, мандруючи з марокканським цирком, він побачив, як спаровуються два циркових леви. Це відбувалося між манежем і кліткою, всі пішли, включаючи приборкувача, всі двері були зачинені й замкнуті. Каспер сидів разом з техніком у цирковому джипі. Технік, у поспіху впустивши свою кепку, відчинив дверці машини й нахилився, щоб підняти її. Від левів до машини було сімдесят п’ять метрів. За той час, який йому знадобився, щоб нахилитися на сімдесят п’ять сантиметрів, лев досяг джипа. Тієї миті, коли Каспер ривком затягнув техніка до машини і зачинив дверці, левові кігті заскрипіли по водяних каністрах, закріплених над підніжкою.

Касперові не хотілося б знову почути той звук.

Але довелося. Зараз. І звук цей виходив від жінки.

Африканка кинулася з лежачого положення. І наздогнала Ернста одним стрибком.

Вона вдарила його по голові витягнутою рукою, немов шатуном. Потім схопила за горло і вдарила головою об рояль. Почутий звук був схожий на звучання китайського храмового гонга. Ернстове тіло обм’якло, він сповз на підлогу, підвернувши під себе ноги.

Плаття африканки, здавалося, розірвалося на дві частини, що теліпалися з двох боків. Це були ремені, на яких вона несла Максиміліана, розрізані, немов покрівельними ножицями. Шкіра й металеві вставки, очевидно, відіграли роль бронежилета.

Руки її стислися.

— Не треба вбивати, — сказав Каспер. — Не треба відповідати злом. Це не даватиме тобі спокою все життя. Екерхарт десь писав, що…

Африканка глянула на нього. Він її переконав. Може, не своєю мудрістю. Але чинником раптовості. Вона встигла лише відкрити рота.

Бо той, що лежав біля її ніг, підвівся на коліна й ударив її стволом автомата. Каспер почув, як тріснула стегнова кістка.

Її очі почервоніли. Неначе до білка навколо райдужної оболонки очей прилила кров. Вона нахилилася. Обхопила Ернста. Ривком підняла його.

І здавила. Вона тримала вертикально людину вагою дев’яносто кілограмів плюс своя власна вага. Із зламаною стегновою кісткою. Каспер відчув, що він услухається в майбутнє. Що він уже передчуває розвиток подій, після того як Африка найближчим часом втратить терпець і стане на ноги.