Олесь Ульяненко - Там, де південь...

Здесь есть возможность читать онлайн «Олесь Ульяненко - Там, де південь...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2007, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Там, де південь...: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Там, де південь...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«…Я взагалі дуже об'єктивна людина, і я бачу світ таким, який він є, людей такими, якими вони є. В мене, напевно, жанр такий… У нас майже немає серйозної літератури, натомість дуже багато попси, стьобалова. Постібатися, приміром, як тринадцятирічна дівчинка ширяється, — це в них не чорнуха. Я з іншого боку дивлюся на такі речі. Що тринадцятилітній дівчинці ширятися, мабуть, нехорошо. І коли про це пишеш, воно сприймається як чорнуха. Людина що хоче бачити? Виправдання своїх вчинків чи злочинів. Людина ніколи не хотіла відповідати за щось». (з інтерв’ю «Дзеркалу тижня», 2–7 січня— 2 лютого 2007).
Київська Русь. — 2007. — Кн. 7 (XVI). Блуд.
* Збережено особливості правопису автора.

Там, де південь... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Там, де південь...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ти чо, шалава, слюною бризгаєш?

Вона чомусь спочатку подивилася у дзеркало, і те знову тріснуло. Велике дзеркало взяло і луснуло навпіл. Тріснуло гучно, так, наче в серці віддалося. А вже потім Олька підняла голову, і їі повалило набік, ударом зліва, ногою. Били не професійно, але зі злістю. Олька подивилася: ага, он та, з пап'є-машовими ляшками, ховалася за спиною у дебілки з лев’ячим підборіддям та сизими від наркоти очима. Нарешті вона її, сучку, розгледіла. Цього разу Олька отримала в носа. Вона поїхали спиною по кахлі й зупинилася головою об стіну Знову різкий, добре відчутний удар у бік. Вона хотіла викрутитися, але надто було багато, саме так, дуже багато непотрібних думок не давало рухатися, роблячи її тіло негнучким. І Олька заскиглила. Потім її вхопили за патли й почали товкти об підлогу, але тут вона викрутилася, лишила пучок у руках тієї, з лев'ячим підборіддям, і порачкувала до виходу Вона харкнула кров’ю з розбитого рота. Але болю не відчула. Впала, її більше нудило, ніж боліло. Олька звелася на чотири й блювонула коротко, різко, наче гавкнула собака, потягнувшись усим тілом, одним так-от ривком. Потім, непритомніючи, впала набік. І втратила свідомість. Ненадового. Десь на половині шляху, коли її тягли за ноги до кабінки, вона прийшла до тями й закричала. Але тут знову трапилося непередбачуване: офіціант, граючи широкими плечима, спиною — наче тобі балерун — пройшов швидко до них. Короткий удар. Бай! І та, з лев’ячим, стоїть на колінах, вихаркуючи згустки крові разом із зубами на білу кахлю. Другу — за патли, писком об коліно.

— Сучки. Це ж Володара дочка! Йобані харі! Ей, Молоток, забери цих у підсобку, да, разом з фраєрами… Вставай, дорога… Вставай… Блядь, — офіціант ще раз, різко й упевнено ударив ногою під диха рудоволосу, з лев’ячим підборіддям…

* * *

Чорне мистецтво може принести певну насолоду — не тільки тому, що в глибині душі ми самі схильні до насильства, жорстокості й сповнені хаосу тотального руйнування, і не тільки тому, що емоції, викликані таким мистецтвом, яскраво контрастують із нашим життям день при дні в безпечному суспільстві, а тому, що лякаюче сірістю життя набуває реальності, барв та смислу, яких йому бракує без такого контрасту, до того ж легкодоступного.

Ця насильницька смерть є моїм життям у безпеці; ця скривавлена фігура є моєю симетричністю; цей безглуздий вірш є моєю ясністю розуму.

Джон Фаулз, «Арістос».
* * *

Потім Фіма розповідав, що вона прийшла-таки з великою спортивною сумкою: одне коліно стесано, губи підпухлі. Фіма якраз нарізав тоненькими шматочками мерзле м'ясо. Цибуля усцикалася під оцтом. Він закурив косячок і сів, відходячи від гумового приходу морфіну. Північний вітер холодно гудів над металевим дахом його підсобки. Фіма — мовчки, завжди ось так — сидів, пишався своїм схроном, тлумлячи затравлений страх: або прийдуть і заберуть, або прикінчать. Навіть із роками це не миналося. Ще десять років тому він не був Фімою, а простим бакланом. Отримавши перший строк, на малолітку, він утік дорогою, чудом. Дістався Одеси, де кремп повипікав пучки на його пальцях, і відправив сюди, в південне місто, з найкращими рекомендаціями. Ніхто цього не знав, навіть Халява, а може, Халява і знав. Нікого це не обходило, окрім самого Фіми. Люди в цих краях зріли, трахалися, попадали за ґрати одним рипом — так рано, як тільки може бути. І, власне, хоча на отому столі, устеленому зеленою клейонкою, що більше нагадувала хірургічну, де Фіма полюбляв монтировкою ламати кістки своїм опонентам і конкурентам, доки хтось на щось не погоджувався, ніякого діла нікому до цього не було, а тому його всі тепло називали: наш дядя Фіма. І так він, під репаною акацією, з закасаними штаньми, клишоногий, голомозий, сидів у цьому солодкому скоротекучому, настояному спермою, потом, коханням світі, здавалося, вічність. Дивлячись на нього, мимоволі кожен розумів, що світ такий короткий, як і його підсліпуваті очі, вищирені в порожняк вулиць. А ще він мав таємницю, потаємне бажання, щоб його називали Бароном… Ото вона і прийшла до нього, з велетенською спортивною сумкою. Стала, розставила широко ноги й закурила. В очах сльози, губи тремтіли, стесане коліно, під майкою нічого. Фіма поманив її рукою. Вона підійшла й стала. Він жестом показав, щоб вона зняла штани. Олька зняла штани, акуратно склала. Не знайшовши місця, де їх покласти, вона продовжувала тримати джинси в руках. Олька схлипнула, протяжно, в себе якось. Фіма знову, мовчки, показав, щоб вона стала на коліна.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Там, де південь...»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Там, де південь...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Олесь Ульяненко - Ангели помсти
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Вогненне око
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Квiти Содому
Олесь Ульяненко
Виктор Ульяненко - Шокирующие китайцы
Виктор Ульяненко
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Серафима
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Знак Саваофа
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Жінка його мрії
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Перли і свині
Олесь Ульяненко
Олесь Ульяненко - Софія
Олесь Ульяненко
Отзывы о книге «Там, де південь...»

Обсуждение, отзывы о книге «Там, де південь...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x