Малгожата Гутовська-Адамчик: Дівчата з 13-ї вулиці

Ніхто із класу не намагався збагнути феномену Агати. Звикли, от і все. Вона стала частиною пейзажу, як комин будівлі на Пожариського. Сидить собі сама, за останньою партою, оперши голову на руки, зосереджена, насторожена, чуйна. Ні з ким не дружить, якось так вийшло. Власне, їй мають бути вдячні, що вона глузує з учителів, проте її поведінка часто обертається проти класу. Роздратований учитель утрачає терпець і в нього виникає думка про помсту. Яким чином? Зрозуміло, що всі отримують більше домашнє завдання, частіше пишуть самостійні роботи, контрольні, їх ретельніше опитують.

Усі спроби виправити Агату, якщо взагалі комусь хотілося б докласти до цього зусиль, нічим би не закінчилися. З нею неможливо поговорити. Відразу озлоблюється й верещить. Зрештою, більшість класу однаково до неї не озивається, а їй, здається, байдуже. Вона замкнулася в собі, настовбурчила всі колючки, щоб ніхто й не намагався. Ото й усе.

Фотографія з першого класу свідчить, що Клаудія колись носила хвостики! Цього, мабуть, ніхто вже й не згадає. Зі своїми ямочками на рожевих щічках дівчина виглядає щонайбільше на одинадцять. Може, на це надихнула її Брітні Спірс, хоча вона дуже швидко перестала вдавати слухняну дівчинку. Клаудія, керуючись модою, а ще більше — своєю вдачею спокусниці, не залишала сумнівів, що час, коли вона була солодкою невинною дівчинкою, давно минув. Зрештою, такою вона собі ніколи не подобалася. Клаудію завжди приваблювали хлопці, від самого малечку. Їй подобалося перебувати в їхньому товаристві, притулятися до них, цілуватися, оголятися. Позбавлена будь-якого сорому, вона ставала легкою здобиччю, хоча сама так ніколи не думала. Була переконана, що саме вона крутить ними.

Дівчиною перестала бути в п’ятому класі, почасти випадково, почасти з розрахунку. Лазив за нею такий собі сусідський хлопець. Їй страшенно лестило, що він був уже ліцеїстом. Майже дорослий. Завжди перестріваючи її на подвір’ї, зупинявся й намагався торкнутися. Клаудія відчувала тоді якесь незрозуміле тепло. Мріяла, щоб він повів її в якесь гарне місце, у кіно, до парку чи на морозиво, цілував її й говорив, що кохає. Вона ладна була піти за ним на край світу.

І нарешті це сталося: вони зустрілися на сходах до льоху. Клаудія пішла по картоплю, він, ніби про щось там із нею балакаючи, спустився слідом. Спершу цілувалися. Від нього пахло пивом і сигаретами, він здер з неї блузку й почав м’яти груди, трохи здивований, що дівчина не опирається. Усе тривало якісь дві-три хвилини. Зробив своє й вийшов, наче за ним хтось гнався, а Клаудія залишилася з болючою промежиною, кровотечею й сотнею питань, на які він ніколи не відповів.

Зося геть не змінилася. Той самий колір волосся, той самий стиль одягу, легенька усмішка. Проте вони вже знали, що за цією усмішкою криється. Як вона впливає на дорослих, зате дратує однокласників. Іще перед першим семестром усі збагнули, що Зося стане для них вічним докором сумління. Вона уособлювала все, чим не були вони самі: ввічлива, без поганих звичок. Зося ніколи не прогулювала уроків, завжди готова до занять, старанна. І якщо Агаті все-таки пробачали її жахливий характер, який містився в межах певної норми, то Зосю просто не терпіли! Не можна бути в усьому досконалою! Зрештою, що значить досконалою? Якщо існують певні норми нормальної поведінки, то коневі зрозуміло, що до школи приносять не морквяний сік, а кока-колу (краще «лайт») або «Ред-Бул», що на великій перерві в автоматі купують батончики, а в крамничці навпроти — чипси, а не їдять принесену з дому канапку із сиром на чорному хлібі, та ще й загорнуту в папір! Хто ще нині загортає канапки в папір?!

Протягом усього першого класу Зося жодного разу не прийшла в туфлях на підборах чи в обтислій блузці. Одягалася вона доволі потворно, тому дівчатам не було з нею про що говорити — звісно, якби котрійсь із них спало на думку зглянутися над нею. Проте ніхто не збирався цього робити. Іноді перестрівали її в тубзику, коли Зося намагалася пройти в клубах диму від сигарет однокласників. Дівчина уникала цього, як могла, бо не була настільки дурною, щоб не відчувати їхніх сповнених презирства поглядів. Зрештою, сама напросилася. Вона не пасувала до решти, мабуть, таким був її спосіб життя.

Якщо хтось протиставляється всім, то він, певне, або дуже сильний, або дуже дурний. Подумати лише — її навіть обрали старостою в першому класі! Цього року вони такої помилки не зроблять. Тоді, рік тому, вони були просто заляканими шестикласниками початкової школи, які щойно перейшли до гімназії. Отож цього разу задля сміху оберуть Клаудію. Проголосує більша частина класу. Класна керівничка буде в шоці: