Иван Кочерга - Майстри часу

Лундишев.Та що ви кажете? Значить, ви за нею? Полювання?

Поручик.Ще б пак! Звiр вiдмiтний.

Лундишев.А як же ви її пiзнаєте? Вона ж, певно, пiд гримом — iнкогнiто?

Поручик.Та ось я чекаю iнструкцiй. (Дивиться на годинника). Поки що вiдоме лише прiзвище.

Лундишев.А чого ж вам бiльше?

Поручик.Ну, то цього якраз дуже мало. Що ж ви думаєте, в неї один паспорт?

Лундишев.Напевно, єврейка?

Поручик.Нi, уявiть собi, росiянка. Якась Зван-цева.

Юркевич, який прислухався, випускає, зляканий, склянку.

Дзвiнки. Входить поспiшно Карфункель. За ним носильник. Поручик ходить по кiмнатi.

Носильник(до Лундишева). Готово, ваше сiя-тельство. Здав.

Лундишев(схоплюється). Ага, чудово, чудово!

Носильник.Не звольте турбуватись. Поїзд запiзнюється на тридцять п'ять хвилин. Я зайду через двадцять хвилин. (Виходить).

Юркевич(пiдводиться схвильований). Який жах! Лiда… Лiда… Що ж робити? Як застерегти її вiд цiєї небезпеки?

Карфункель(до Юркевича). Тридцять п'ять хвилин! Я не можу загубiль пiвгодини через ваше безладдя. Це неподобство, нечувано, чортзна-що!

Юркевич(не слухаючи). Поїзд запiзнюється. На тридцять п'ять хвилин. Значить… значить, є ще час. Але що придумати, що зробити?

Карфункель.Тридцять п'ять хвилин! Я буду скаржитися. Зальбадерей! Я вимагаль!

Юркевич.Та чого ви до мене причепилися! Що я — начальник станцiї? Я такий самий пасажир, як i ви.

Знову гугнить телефон. Тривожнi дзвiнки.

Карфункель.Найн, не такий. Я мусиль, iх золь — я мусиль бути тринадцятого числа в Гейдельберг!

Юркевич.Ну, що ж, на те ви майстер часу — зробiть, щоб це було так.

Карфункель.Зальбадерей!

Лундишев.Чуєте, чуєте, знову! Та спитайте ж їх — у чому справа, поручику!

Поручик.Та годi-бо, граф, як вам не соромно! Ви лише сiєте панiку. (Спiшно виходить).

Лундишев.Так, добре тобi панiку. Тобi б лише пульси та дiвчата. Стривайте! Поручику! (Бiжить за ним).

Карфункель.Мене не смiють затримуваль! Тридцять п'ять хвилин! Га! Я не можу загубиль пiвгодини. Я дам сто, п'ятсот доларiв за цi пiвгодини. Щоб поїзд приходиль вчасно. (Виходить).

Юркевич.А я б вiддав усе, щоб вiн не прийшов зовсiм. Але що ж робити? Як її врятувати? Надiслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива мука! Справдi, цей проклятий годинникар приносить менi нещастя…

Входить з пляшкою i склянкою в руках шофер Таратута. Вiн у шкiряному костюмi, з окулярами на шкiрянiй шапцi. Ставить пляшку на стiл i сiдає.

Таратута.Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити. (Наливає в чарку). Войдiтє. (П'є). Брр… (Помiчає Юркевича i схоплюється). Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородiє! Ось де довелося побачитись!

Юркевич.Таратуто! Ти звiдки взявся? Та хiба ти не на фронтi?

Таратута.Ба, згадали! Я вже пiвроку вiльний козак, ха-ха! Шофер, куродав i — гони монету. Життя — що нада! Ситий, п'яний i нiс у тютюнi. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак, курей, гусей i все на свiтi. Мене так i звуть: Таратута — куряча смерть. Ха-ха-ха! Сьогоднi тут, а за пiвгодини — шукай вiтра в полi. Щодня нова дєвочка!

Юркевич.Стривай, стривай — яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш ти менi допомогти?

Таратута.Вам? Масла, сала, дєвочку, курку — все на свiтi! Хiба я забув, як ви мене в окопах виручали!

Юркевич.Яка слiдуюча станцiя на Харкiв?

Таратута.На Харкiв? Чабани.

Юркевич.А скiльки верст?

Таратута.Двадцять три.

Юркевич.Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей золотий годинник? Вiн коштував пiвтораста карбованцiв. Я дам тобi цей годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани — ранiш, нiж прийде туди харкiвський поїзд. Згода?

Таратута.Та конєшно ж, тiльки навiщо це вам?

Юркевич.Ах, та скорiш, Таратуто! Справа йде про життя — чуєш, про людське життя! Я мушу знайти на цьому поїздi одну мою знайому i попередити, щоб вона не їхала сюди. (Бере його за руку i озирається). За нею полюють жандарми. Розумiєш, її схоплять, як тiльки вона…

Таратута(у захватi). Поїхали. За п'ятнадцять хвилин домчу. Тiльки навiщо менi ваш годинник? Я його однаково проп'ю, i все на свiтi. Адже ж менi час не потрiбний.

Юркевич.Мерщiй, мерщiй, Таратуто!