Ґюнтер Ґрас - Бляшаний барабан

Дим від багаття, що повільно вмирало, огорнув мою бабцю, наче п’ята спідниця, така простора, що бабця в чотирьох власних, охаючи, зітхаючи та проказуючи імена святих, також опинилась, як і Коляйчек, ніби під спідницею. Й аж коли мундири вже обернулися на дві цятки, що, похитуючись, повільно танули у вечірніх сутінках між телеграфними стовпами, бабця підвелася — так спроквола, так важко, наче вже встигла пустити коріння й тепер, тягнучи за собою вусика й грудки землі, перериває ріст, який тільки-тільки розпочався.

Коляйчекові стало холодно — раптом виявилося, що він, низенький і товстенький, лежить на землі, без накривала, та ще й під дощем. Він швиденько застебнув штани, тримати які розстебнутими під спідницями його примусив страх і безмежна потреба в пристановищі. Побоюючись надто швидко перестудити свого прутня, він похапки пробіг пальцями по гудзиках, бо за такої погоди схопити якусь осінню болячку було аж-аж-аж як легко.

Ще чотири гарячі картоплини в попелі знайшла саме моя бабця. Три з них вона віддала Коляйчекові, одну взяла собі й, перше ніж надкусити її, спитала ще, чи він не з цегельні, хоч сама вже мала б здогадатися, що Коляйчек — звідки завгодно, тільки не з цегельні. А втім, на його відповідь вона не звернула жодної уваги, натомість завдала йому на плечі легшого кошика з картоплею, сама згорбилася під важчим, підхопила ще вільною рукою граблі та мотику й, похитуючись, у чотирьох своїх спідницях вирушила з кошиком, картоплею, граблями й мотикою в бік Бісау-Аббау.

Власне, там лежало не саме Бісау. Це було скоріше в бік Рамкау. Цегельню вони лишили по ліву руч, простуючи до чорного лісу, де був Гольдкруґ, а далі — Брентау. Але під лісом у неглибокій балці якраз і лежало Бісау-Аббау. Туди за моєю бабцею й поспішав низенький і товстенький Йозеф Коляйчек, який уже не міг розлучитися з її спідницями.

Не так воно просто, лежачи тут, на вимитому з милом залізному ліжку лікувально-опікунського інтернату, у полі зору скляного вічка з недремним оком Бруно по той бік, описувати пасма диму від кашубського багаття з картоплиння й жовтневі сутінки, штриховані скісним дощем. Якби не мій барабан — а він, коли ним користатися вміло й терпляче, здатний пригадати всі необхідні подробиці, щоб перенести на папір головне, — і якби не дозвіл цього закладу по три-чотири години на день давати слово моїй бляшанці, то був би я бідний чоловік і про своїх діда та бабу нічого довести б не зміг.

У кожному разі мій барабан стверджує: надвечір того дня в жовтні дев'яносто дев'ятого року, коли в Південній Африці дядько Крюґер пригладжував щіточкою свої кущисті англофобські брови, між Діршау й Картгаузом, неподалік від цегельні в Бісау, під чотирма спідницями того самого кольору, в ядучому диму, в страху, під скісним дощем, під охання, зітхання й скорботне поминання всіх святих, під безглузді розпитування двох польових жандармів низенький, але товстенький Йозеф Коляйчек зачав мою матір Аґнес.

Під чорним покриттям ще тієї ж таки ночі Ана Бронська, моя бабця, змінила своє прізвище: з допомогою священика, що досить вільно справляв святі таїнства, вона стала Аною Коляйчек і подалася за Йозефом коли й не зовсім до Єгипту, то все ж таки до головного міста провінції, яке стояло на річці Мотлау; там Йозеф знайшов роботу плотаря й на якийсь час сховався від польової жандармерії.

Тільки щоб трохи розпалити атмосферу, я поки що не називаю того міста в гирлі Мотлау, хоч тепер воно цілком гідне того, щоб його назвати, — адже там народилася моя мати. Наприкінці липня дев'ятсотого року — тоді саме ухвалили рішення вдвічі розширити кайзерівську програму побудови військового флоту — під знаком Лева мама з'явилася на світ. Упевненість у собі й мрійливість, великодушність і марнославство. Перша оселя, звана також Domus vitae, асцендент: Риби, що легко надаються до впливу. Констеляція: Сонце в протистоянні до Нептуна; сьома оселя, або Domus matrimonii uxoris, мала принести ускладнення. Венера в протистоянні до Сатурна, який — це добре відомо — викликає захворювання коси й печінки, дістав назву «кислої» планети, владарює в Козерозі, а в Левові святкує свою поразку, пригощає Нептуна вуграми й дістає за це крота, що любить беладонну, цибулю й буряки, вивергає лаву й перекислює вино; він жив разом з Венерою у восьмій оселі, оселі смерти, й навіював думки про біду, тоді як зачаття на картоплищі подавало щонайсміливіші надії на щастя під заступництвом Меркурія в оселі рідні.