Эрик Ларсон - Постріл із глибин

«Лайнер “Кунард” “Лузитанія” », 941.

Як не дивно, це питання залишалося приводом для суперечок ще багато років. Невпевненість посилювали свідчення щонайменше одного водолаза, який стверджував, що бачив серед уламків дуло палубної гармати. Проте жоден пасажир ніколи не говорив, що на борту були гармати, а на плівці з відплиттям корабля чітко видно, що на борту гармат немає. Крім того, митниця Нью-Йорка теж не знайшла на борту жодного озброєння.

Hoehling and Hoehling, «Last Voyage», 42.

Hobart Mercury, 8 березня 1864 р.

Hoehling and Hoehling, «Last Voyage», 42.

Лист, George Ball to Adolf Hoehling , 22 липня 1955 p., документи Хелінга.

Лист, Mabel Every to Adolf Hoehling , 4 травня 1955 p., документи Хелінга.

Preston, «Lusitania», 108; також див. «William Thomas Turner», Lusitania Online , http://www. lusitania.net/tumer.htm.

«Особиста справа капітана, 15 жовтня 1904 р.», протокол, Виконавчий комітет «Кунард», 20 жовтня 1904 p., D42/B4/22, Мерсісайд.

Лист, George Ball to Adolf Hoehling , 22 липня 1955 p., документи Хелінга.

Preston, «Lusitania», 108.

Лист, R. Barnes (dictated to K. Simpson) to Mary Hoehling , 14 липня 1955 p., документи Хелінга.

Albert Bestie to Adolf Hoehling , 10 червня 1955 p., документи Хелінга.

Лист, Thomas Mahoney to Adolf Hoehling , 14 травня 1955 p., документи Хелінга.

New York Times , 16 січня 1910 p.

Цей посібник представляли в Нью-Йорку під час судової справи з обмеження відповідальності.

Пароплавна компанія «Кунард», «Правила для працівників компанії» («Rules to Be Observed in the Company’s Service»), Ліверпуль, березень 1913 p., Admiralty Case Files: Limited Liability Claims for the Lusitania, скринька 1, Національний архів США у Нью-Йорку.

Larson, «Thunderstruck», 376.

Пароплавна компанія «Кунард», «Правила», 54.

Там само, 43.

New York Times , 23 та 24 травня 1908 р.

Протокол, вересень 1910 [число нерозбірл.], D42/B4/32, архів «Кунард».

Були й інші скарги. Протягом кількох подорожей у вересні 1914-го «вкрай зверхні» пасажири третього класу скаржилися, що їм не видали простирадл, як на кораблях інших, менш розкішних компаній — зі слів стюарда третього класу. Він писав: «Вони ніяк не розуміли, чому на таких пароплавах, як “Лузитанія” та “Мавританія”, не видають простирадл, а квитки коштують дорожче». У компанії детально вивчили це питання та з’ясували, що дві тисячі простирадл і тисяча ковдр коштуватимуть компанії 358 фунтів за один перехід. Записки, Генеральний директор — керівникові відділу постачання, 30 вересня 1914 р., 2 жовтня 1914 р., D42/PR13/3/24-28, архів «Кунард».

Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 21.

Особиста справа капітана: Вільям Томас Тьорнер, D42/GM/V6/1, архів «Кунард».

Preston, «Lusitania», 110; Ramsay, «Lusitania», 49.

Schachtman, «Edith and Woodrow», 41; G. Smith, «When the Cheering Stopped», 11; New York Times 12 серпня 1914 p.

Перша дружина президента США Вудро Вільсона. (Тут і далі прим, пер.)

У 1913-му день інавгурації призначили в березні.

Schachtman,«Edith and Woodrow», 72.

Там само, 48. Володарем Гарлакевден-хаузу був американський письменник на ім’я Вінстон Черчилль, чиї книги в ті часи були популярні — настільки, що вони з Вільсоном листувалися. Президент запропонував йому всі свої листи підписувати з ініціалом його другого імені С — Спенсер. Його повне ім’я було Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль. 50 Особливо постраждали південні штати... — Berg, «Wilson», 341—342.

Berg, «Wilson», 341-341.

New York Times , 27 червня 1914 р.

Keegan, «First World War», 53—54, 55, 57, 58; Thomson, «Twelve Days», 89.

Thomson, «Twelve Days», 186. Коли Шеклтон у газеті прочитав, що в Британії скоро буде мобілізація, він шляхетно запропонував скасувати свою експедицію та допомогти країні своїми силами й кораблем. Черчилль відправив телеграму з відповіддю: «Продовжуйте».

Там само, 64, 65, 67,97.

Keegan,«First World War», 10,12,15.

New York Times , 27 червня 1914 p.

Devlin, «Too Proud to Fight», 220; Keegan,«First World War», 17,18,19,38,42-43.

Thomson, «Twelve Days», 23.

Tuchman, «Zsmmermann Telegram», 11