Василь Биков - Круглянський міст

В останні роки життя за теперішнього автократичного режиму нападки на письменника, який був самостійним і самодостатнім, мульким і неприрученим будь-якою владою, який послідовно і твердо обстоював свою життєву позицію, не тільки повторилися, а й посилилися, перейшли межі пристойності. Сталося це тому, що він не сприймав тоталітаризм, диктат, Гвалт над людьми в будь-яких виявах, засуджував воєнізацію мирного життя, безсоромну експлуатацію політиканами «пострадянського poзливу» героїзму минулого для своїх корисливих, кон'юнктурних цілей, для самоствердження.

З квітня 1998 по травень 2003 року геніальний письменник вимушений мешкати на чужині: у Швеції, Фінляндії, Німеччині, Чехії. Помер Василь Биков удома в символічний день — 22 червня 2003 року. Похований на Східному кладовищі столиці Білорусі.

У неспинних болючих думках про білоруський народ, про його місце у світі у Василя Бикова є багато жорстких, безжальних оцінок ситуації. Цитую рядки з листа від 1 жовтня 2001 року, адресованого мені з Франкфурта- на-Майні: «Політика здихає, бо вся вона звиродніла, або квола. Як і народ, який ще не народився. Але якщо досі не народився, то вже і не народиться. У XXI столітті це — запізно. Залишаються тільки осколки у вигляді т. зв. інтелігенції».

Однак не треба думати, що Биков, нерідко пишучи й промовляючи такі гіркі слова, ставить хрест на народі. Таким чином він хоче ще раз сколихнути душі білорусів, змусити їх замислитися над своєю долею, над долею дітей, онуків, правнуків і розпочати національне врятування. Шанс залишається: «…Навіть ми, білоруси, можемо намогтися на багато що, коли припече надто пильно. Як це було в минулу війну. Тепер час не менш жахливий, і клопіт наш не менш пильний. Тому прокиньмося ж нарешті та візьмімося за леміш своєї великої потреби — налагоджувати справжню державність».

Незважаючи на те, що білоруське Відродження вже вкотре захлинається у вирі командно-адміністративної метушні, чиновницького гвалту і засилля нової русифікації, Василь Биков залишався його самовідданим і наполегливим будівничим. І в прозі, і в публіцистиці він не стомлювався переконувати співвітчизників, що не можна створити щось варте, якщо не любиш свою землю, не шануєш і не засвоюєш духовні скарби предків: рідну мову, культуру, традиції.

Ноти болю, а часом навіть відчаю не заглушують у його душі та творчості голос віри у свій народ. Недаремно книгу-сповідь «Довга дорога додому» він завершує такими рядками: «Щодо мене, певно, мій голос песимістичний, хоча душа моя прагне оптимізму. Як писала колись велика Леся Українка: „Без надії сподіваюсь“…»

У роки тоталітаризму, коли панували брехня і фальсифікації, Василь Биков одним з найперших серед письменників зробив могутній ривок і переможний прорив до правди, а тому в XXI столітті літераторам, незважаючи на будь-які нові перешкоди, неможливо ігнорувати цей неоціненний досвід мужності і самовідданості.

Наважуся стверджувати, що в наш технократичний, а тепер іще матеріально і морально біднуватий час справжня література не втратила своєї привабливості. Завважаю по собі: що міцніше тисне на мене життєве безладдя, могутня пропагандистська, антикультурна машина преси, телебачення і радіо, то частіше виникає наполегливе прагнення взяти з полиці добру книгу, зостатися з нею сам-на-сам.

Я постійно маю потребу перечитувати прозу та публіцистику Василя Викова. Бажаю і вам, дорогі друзі, світлих хвилин зустрічі з цією змістовною, талановитою книгою, яка, без сумніву, захопить кожну людину довірою до життя, природністю, щирістю, правдою.

Сергій Законников

Пістолет-кулемет Шпагіна. — Прим. пер.

Самозарядна гвинтівка Токарева. — Прим. пер.

Фабрично-заводське навчання. — Прим. пер.

Товариство сприяння обороні та авіаційно-хімічному будівництву СРСР (1927–1948) — масова громадська організація, що мала на меті підготовку молоді до військової служби. Попередник Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту СРСР (ДТСААФ). — Прим. пер.

ПММ — паливно-мастильні матеріали. — Прим. пер.

Мається на увазі кулемет В.А. Дегтярьова. — Прим. пер.

«Смерть шпигунам» — особливий відділ у радянських військах під час Другої світової війни. — Прим. пер.

Пістолет-кулемет Судаєва. — Прим. пер.