Роберт Вальзер - Розбійник

Здесь есть возможность читать онлайн «Роберт Вальзер - Розбійник» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Видавництво Жупанського, Жанр: Контркультура, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Розбійник: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Розбійник»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Свій досить химерний роман «Розбійник» швейцарський письменник Роберт Вальзер (1878–1956) записав ще 1925 року. Записав на обрізках картону та обгорткового паперу мікроскопічним почерком, майже тайнописом, тож на його розшифрування у чотирьох фахівців-філологів пішло п’ятнадцять років праці, і він побачив світ аж 1972 року, коли Вальзера вже давно не було серед живих. Сам автор через кілька років після створення роману став пацієнтом психіатричної лікарні, де й провів решту життя.

Розбійник — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Розбійник», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Давненько тебе ми не бачили. Де тебе завше носить? Ти нас уникаєш. Сподіваюсь, не вмисне. А колись-бо усім нам було дуже приємно з тобою…

Так казав член Товариства, а той, котрий членом не був, запитав у відповідь:

— Це кому ж «усім нам»? Про кого ти кажеш? А втім, я вже тебе зрозумів. Одначе у вас посуваються справи й без мене цілковито природним чином. Мені головне — терпіти красу.

По цих словах — а з них член Товариства, що проповідувало здорову поживу для розуму, мало не розсміявся — розбійник відкинув поли свого піджака, і його співрозмовник, уздрівши таке, чого й не сподівався уздріти, аж пополотнів. А з другого боку, історія ця йому видалась навіть цікавою. Потому той член Товариства показав гостеві, який ще не втратив цікавости до літератури, численні свої опубліковані опуси. Було їх понад три сотні.

— Сьогодення й минуле одне з одним, звичайно, пов’язані, — промовив розбійник. — Одначе я прошу тебе: не переоцінюй заслуг того, чим я був, у тому, чим я став. Це ж бо так просто. Усім аж-аж-аж як кортить дорікнути людині, що вона, мовляв, геть опустила руки. Ти сам щойно побачив те, що я тобі чесно продемонстрував.

Член буркнув щось незрозуміле. Нерідко ми навіть не хочемо нічого про себе чути.

Так просиділи вдвох вони до самої півночі. Здавалось, успішний той член Товариства, який харчувався бобовими, не мав бажання почути того, що почув. Він зачитав уголос кілька уривків із Біблії. Схоже, релігійні питання неабияк його хвилювали. Але малі діти терплять свої болячки безневинно, тож ми, поки ще можна, маємо також поводитись трохи пристойніше, угамуватися, спокійно сприймати реальність і знайти спільну мову з самими собою. А коли той інтелігентик не схотів визнати: так, він саме те і побачив, що йому показали, то що це було з його боку — якась професійна звичка чи його особиста вигода? Чи не заздрив він нишком розбійникові, що тому випала така гарна доля?

— Адже повсюди, хоч би де ти з’явився, особа твоя привертає до себе увагу.

— Усім людям кортить мені допомагати, — відказав наш розбійник, — і кожне шкодує, що цього не може зробити.

— Це через те, що в тебе дитяче обличчя.

Але що ж наш розбійник показав тому членові Товариства? Про це ми не маємо навіть здогадки, для нас це — загадка. Та якою ж по-індіанському гарною видавалася ніч чоловікові, що оце повертався додому! Сріблясті дерева нечутно співали свою пісню дружби. Вулиці й вулички скидались на довгасті коробочки. Будинки стояли, немов іграшкові. І тут йому трапивсь один молодик, фермер; цей повертався від своєї коханої дівчини, яка гордувала ним, бо кохання простого фермера здавалося їй не досить чарівним. Фермер не міг знайти собі ради. Не раз він казав їй, що ладен упасти до ніг її, та це не дуже йому помагало. Падати кому-небудь до ніг — це більшу дає насолоду тим, хто падає, а не тим, до чиїх ніг падають. Останніми днями кохана цього пана фермера, на жаль, тільки й знала, що над ним насміхатися. Тими її насмішками він був уже ситий по саму зав’язку. А холодна відмова — це вам не пишний бенкет. Пан фермер дійшов уже навіть до того, що був ладний цілувати носаки черевичків королеви своєї долі. Про все це, а також про дещо іще він відверто зізнався розбійнику, а той, зі свого боку, відверто зізнався панові фермеру, що вважає за свій обов’язок відрадити того від бунту. Адже саме бунт навертався тепер на думку панові фермеру, бо примхи його повелительки вже почали йому набридати.

— Вона, безперечно, варта того, щоб ви її й далі кохали, — просто сказав наш розбійник, а тоді ще й додав: — Адже якби ви надумали прикидатися американцем, то вам довелось би піти на надто великі жертви. Це діло важке: здаватись байдужим до того, кому ти насправді відданий. Коли вона каже, що ви їй наскучили, то хай собі каже. Навіщо вам так понад міру приндитись!

Ніщо інше, аніж життєрадісність, спонукало нещасного фермера накликати докір у тому, буцімто він перейшов на бік більшовизму, хоч насправді він був наївний, як простий селянин. Обидва побажали один одному на добраніч. Власниця ложечки, або вдовиця, скуштувала тяжкого, дуже тяжкого шлюбу. А можна, я розповів вам про це докладніше? Другого вечора він, стомлений, стояв під будинком Ванди. У неї зібралися подруги. «Вона розважається», — подумав він радісно. Дівчата під музику танцювали. Розбійник підійшов до паркану і звівся навшпиньки, щоб краще бачити. І раптом фіранка на вікні опустилася. Він іще трохи постояв, а тоді попростував до курзали. Колись він послав був одній співачці перлове намисто. Послати що-небудь Ванді він чи то не важився, чи то йому просто таке й не спадало на думку. До тієї коштовности, якою розбійник ушанував був співачку, він додав іще кілька рядків і дістав на них вельми прихильну відповідь.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Розбійник»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Розбійник» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Микола Олійник
Роберт Вальзер - Семейство Таннер
Роберт Вальзер
Роберт Вальзер - Прогулка
Роберт Вальзер
Мартин Вальзер - Браки во Филиппсбурге
Мартин Вальзер
Роберт Вальзер - Ровным счетом ничего
Роберт Вальзер
Роберт Вальзер - Прогулянка
Роберт Вальзер
Роберт Вальзер - Разбойник
Роберт Вальзер
Отзывы о книге «Розбійник»

Обсуждение, отзывы о книге «Розбійник» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x