Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона

— Не мене треба про це питати, — відповіла насмішкувато дукиня, — я ще не до кінця з’ясувала, що таке світська врочистість. Зрештою світське життя — не моя парафія.

— А я думав — навпаки! — вигукнув Блок, повіривши, що дукиня Ґермантська мовить щиро.

На превелику досаду маркіза де Норпуа, Блок не переставав допитуватися у нього про офіцерів, уплутаних у Дрейфусову справу; посол відповів, що «на око» полковник дю Паті де Клам із жуками в голові і що, мабуть, його обрано невдало, щоб вести слідство; це справа делікатна і вимагає для свого розв’язання холодної крови й такту.

— Я знаю, що знавісніла соціялістична партія домагається його скальпу і зарівно негайного звільнення полоненика з Чортового острова. Але, гадаю, нам аж ніяк не обов’язково проходити через Кавдинські ущелини панів Жеро-Рішара та компанії. Вода все ще темна в облацех. Я не винувачу ні ту* ні ту сторону в якійсь гидоті й паскудстві, з якими треба було б таїтися. Може, навіть якісь більш чи менш безкорисливі заступники того, кого ви бороните, сповнені добрих намірів, я цього не відкидаю, але ви ж знаєте, що добрими намірами вимощене пекло. — Тут маркіз стрельнув на Блока лукавим оком. — Головне, щоб уряд показав, що ліві сектанти його не осідлали і що, крім того, він не збирається здаватися в полон під погрозами якогось преторіанського війська, яке — повірте мені — нічого спільного з військом не має. Звичайно, якщо випливе якась нова обставина, то справу буде переглянуто. Це просто неминуче. Вимагати цього — все одно що ломитися у відчинені двері. Тоді уряд заговорить навпростець, інакше попаде під п’яту, а правити це ж його засадни-чий привілей. Попробуй тоді смаленого дуба плести. Доведеться дати Дрейфусові суддів. І це піде завиграшки, бо хоча в нашій любій Франції люди привчені охоче чорнити себе, вірити і запевняти інших, що почути слова правди і справедливости можна тільки по той бік Ла-Маншу, але це нерідко лише кружний шлях до Шпрее, справжні судді лише в Берліні. Та коли уряд візьметься до діла, чи виявите ви йому послух? Коли він викличе вас, щоб ви виконали свій громадянський обов’язок, чи згуртуєтеся ви довкола нього? Чи не залишитеся ви глухі до його патріотичного заклику і чи не відповісте йому: «Я!»?

Маркіз де Норпуа ставив ці запитання Блокові з бприском, який лякав мого товариша і воднораз лестив йому, посол, здавалося, звертався в його особі до цілого сторонництва, допитував Блока так, ніби той був утаємничений у секрети партії і міг взяти на себе відповідальність за нові її ухвали.

— Якщо не складете зброї, — провадив маркіз де Норпуа, не чекаючи, чим критиме партійний Блок, — якщо перш ніж просохне чорнило на декреті, ухваленому для регулювання процедури ревізії, ви, за розпорядженням якихось лиходумів, не складете зброї, якщо ви зашкарубнете в марній опозиції, що декому здається ultima ratio 8 8 Вирішальний доказ (латин.). в політиці, якщо ви розійдетеся по своїх наметах і спалите свої кораблі, то вам буде каюк. Чи на вас накладено якусь повинність? — Блок був ошелешений і не здобувся на відповідь. Маркіз де Норпуа не давав йому оговтатися: — Якщо опротестування виправдане, — а я щиро хочу так думати, — і якщо ви маєте дещицю того, чого, на жаль, бракує, як на мене, деяким вашим вождям та приятелям, певного політичного чуття, то вже того дня, коли справу буде передано до кримінальної Палати, якщо вас не зіб’ють з пантелику охотники ловити рибку в каламутній воді, — верх буде ваш. Я не поручуся, що весь генеральний штаб вийде сухим із води, — добре, якщо бодай хтось звідси збереже свою честь, без танців на пороховій бочці. Звісно, уряд має стояти на варті закону і вкоротити список непокараних злочинів, зрозуміло, з власного почину, а не під натиском со-ціялістів та якоїсь солдатнечі, — додав маркіз і пильно глянув на Блока, може, з властивого всім консерваторам інстинкту шукати собі підпору в ворожому таборі. — Хай би там хто тиснув на уряд, його руки мають бути розв’язані. Уряд, слава тобі Господи, не є під орудою ні полковника Дріана, ні, на протилежному полюсі, пана Клемансо. Треба вкрутити хвоста професійним агітаторам і не дати їм піднести голови. Французи у переважній більшості прагнуть праці та ладу! Я в це безмежно вірю. Але не треба боятися розкрити очі суспільству, і якщо барани, — з отих, що так добре знав їх Рабле, — почнуть наосліп кидатися в воду, годилося б показати їм, що вода каламутна, і скаламутили її зумисне різні переводні, аби приховати рифи. До того ж уряд не повинен удавати, наче він неохотою береться до справи, неохотою користується правом, яке йому одному й належить, себто правом змусити працювати пані Юстицію. Уряд уважно розгляне всі ваші вимоги. Якщо він переконається, що зайшла судова помилка, він дістане підтримку переважної більшосте, і ця більшість дозволить діяти без оглядання.