Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона

Суд над Золя — Еміль Золя постав перед трибуналом за позовом військового міністра після його публікації 1 січня 1898 року в «Орор» листа президентові Республіки під назвою «Я звинувачую!».

Барон де Мірібель Марі-Франсуа Жозеф (1846—1893) — начальник генерального штабу перед судом над Дрейфусом.

Підполковник Анрі Юбер-Жозеф (1846—1898) — офіцер генерального штабу, підробив документ для звинувачення Дрейфуса, після викриття цієї фальсифікації потрапив за ґрати і через день наклав на себе руки.

Мойра — богиня долі у греків, як у римлян — парки.

С. 182. Синдикат жидів — за уявленнями французьких антисемітів, їхня країна стала жертвою змови, влаштованої могутнім і таємним жидівським синдикатом.

Вальне — вулиця, де збирався літературно-мистецький клуб ліберального спрямування.

С. 183. Олів’є Еміль (1825—1913) — політичний діяч і письменник-історик.

С. 184. Жозеф Прюдом — літературний герой, створений Анрі Моньє (1799—1877), комічний тип невігласа і паскудника.

С. 186. Маркіз дю Паті де Клам Арман Оґюст Шарль Фердінанд-Марі Мерсьє (18537—1916) — перший слідчий у Дрейфусовій справі.

Кавеньяк Ґодфруа (1853—1905) — військовий міністр, звинуватив Паті де Клама в тім, що той підбив Анрі виступити фальсифікатором.

Кюїньє Луї — капітан, аташе військового міністра, перший викрив підробленого листа.

Рейнак Жозеф (1856—1921) — депутат Палати під час суду над Дрейфусом, автор монументальної «Історії Дрейфусової справи» у семи томах.

Рошфор Анрі (1831—1913) — директор «Ентрансіжана», критикував у своїй газеті генерала Буадефра.

С. 187. Принц Орлеанський Анрі-Філіпп-Марі (1867—1901) — правнук Луї-Філіппа.

Дук Шартрський — Робер Орлеанський (1840—1910) — онук Луї-Філіппа.

Клементина Орлеанська (1817—1907) — дочка Луї-Філіппа, принцеса Сакс-Кобург-Ґота, мати Фердінанда Болгарського.

Фердинанд І, принц Сакс-Кобург-Ґота (1861—1948) — принц, а потім цар болгарський.

С. 188. Руссо Жан-Батіст (1671—1741) — поет-лірик.

С. 189. Жеро-Рішар Альфред-Леон (1860—1911) — депутат від Парижа, редактор соціалістичної газети «Ла Птіт Републік».

С. 190. Дріан Еміль-Оґюст (1855—1916) — офіцер і військовий письменник, писав під псевдонімом Капітан Данрі.

Клемансо Жорж (1841—1929) — депутат-радикал.

С. 193. Брюнетьєр Фердінанд (1849—1906) — професор Сорбонни, секретар, а потім директор журналу «Ла Ревю де Де Монд».

С. 197. Імператриця Шарлотта де Сакс-Кобург (1840—1927) — пошлюбила ерцдука Максиміліана, брата австрійського цісаря. Її чоловіка проголошено імператором Мексики, але, кинутого напризволяще'Наполеоном III, його повалено і розстріляно. Імператриця, повернувшись до Европи, збожеволіла.

С. 203. Самюель Бернар (1651—1739) — французький фінансист.

Кобольди — дрібнолюдки, охоронці домашнього вогнища.

С. 205. Де Волабель Ашіль-Тенай (1799—1879) — історик, автор «Історії двох Реставрацій» (1844).

С. 212. Абат де Вуазенон Клод-Анрі де Фюзе (1708—1775) — письменник, автор сороміцьких казок, Вольтерів приятель.

Кребійон-син Клод Проспер Жольйо де Кребійон (1707—1777) — письменник, компонував, між іншим, і скабрезні романи, за що потрапив на кілька днів за ґрати.

Фантен-Латур Анрі (1836—1904) — портретист і пейзажист.

Фон Шлеґель Август-Вільгельм (1767—1845) — пропагандист романтизму і вихователь дітей пані де Сталь, якій він відкрив німецьку літературу.

Замок Бройля — маєток дуків Бройлів.

Корделія Луїза Ґреффюле (1796—1847) — Дружйна графа Боніфаса де Кастеллана, маршальшою не була. 1823 року палко закохалася в Ша-тобріана.

С. 222. Граф Шамборський (1820—1883) — після зречення 1830 року Карла X єдиний законний претендент на трон Франції.

С. 223. ...синагога... сліпа... — на бордоському соборі Сен-Серена синагога зображена жінкою з зав’язаними очима, але її очі зав’язані не хусткою, а хвостом дракона, який причаївся за її головою.

С. 224. Дрюмон Едуард (1844—1917) — завзятий пропагандист ксенофобії серед середніх верств французької людности, автор памфлету «Юдейська Франція» (1886).

С. 227. Леонора де Ротшильд (1837—1911) — дружина регента Французького банку Альфонса де Ротшильда.

С. 229. Ліга прав людини — заснована у лютому 1898 року сенатором Людовіком Трар’є. Вона об’єднала інтелектуалів-дрейфусарів.

Бійо Жан-Батіст (1828—1907) — генерал, військовий міністр.

С. 230. Відаль Фернан (1862—1929) — лікар-бактеріолог, автор праць з діагностики черевного тифу. *