Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

— Ех, не дурно кажуть, що народжений повзати літати не навчиться.

До слова, категорична відмова Флор змінити житло збіглася з раптовим рішенням дони Розилди повернутися в Назаре-дас-Фариньяс. Якось уранці донька заскочила її несподіваним запитанням:

— Мамо, а з якого це дива ви раптом сказали Теодоро, начебто я хочу переїхати звідси? Запам’ятайте раз і назавжди: ми обоє — і я, і мій чоловік — цілком задоволені нашим помешканням і навіть не подумаємо його змінювати.

Забувши про всі хороші манери, дона Розилда презирливо сплюнула.

— Та кого це хвилює? Живіть собі, як свині, у своєму свинарнику…

Дона Флор ледь стримувала гнів:

— Слухайте сюди, мамо. Я чудово знаю, чому вас так турбує вся ця історія з переїздом. Ви ж хочете, щоб ми переїхали, і оселитися в нас, то кажу вам остаточно: можете про це забути, таке навіть не обговорюється! У гості на кілька днів можете приїжджати, коли вам заманеться, але жити разом з нами ви не будете. Хоч, може, і не годиться казати таке матері, та буду з вами відверта: ви просто створені жити самотньо. Тому і не сподівайтеся…

Дона Розилда, мов ошпарена, вилетіла з кімнати, не бажаючи дослухати доньку до кінця. І дарма, бо дона Флор збиралася повідомити їй приємну новину, щоб хоч трохи пом’якшити свої слова. Довелося дочекатися до самісінького її від’їзду, і вже на пристані повідомити, що вони з доктором Теодоро вирішили кожного місяця висилати їй трохи грошей на кишенькові витрати і благодійність.

Отже, грандіозні плани дони Розилди оселитися з донькою знову зазнали фіаско: дона Флор не хотіла цього ні коли була вдовою, не захотіла і зараз. Але якщо першого разу дона Розилда так образилася, що ладна була взагалі перестати спілкуватися з дочкою, то тепер свою образу вона проковтнула — надто спокусливе було для неї нове життя Флор з усіма тими прийомами та світськими зв’язками. Дона Розилда повернулася в Назаре, та після цього її нетривалі візити до доньки помітно почастішали. Приїжджаючи до Ріо-Вермельйо — у «світову дупу», — вона вже з самого ранку була в доньки, зручно вмощувалась поруч із кумасями й відводила душу теревенями. Восьми-десяти днів їй цілком вистачало, щоб усім остогиднути, пересварити сусідок, погиркатися з сестрою і з чистою совістю повертатися в Назаре, щоб і далі спокійно виїдати печінку синові та невістці. Тепер до різноманітних занять дони Розилди в Назаре додалося ще одне: вона невтомно розповідала про світські знайомства дони Флор («Та вона зранку до вечора на прийомах та відвідинах, а її найкраща подруга — сама дона Імакулада Тавейра Пірес»), не вгаваючи возвеличувала до небес свого зятя-доктора, його розум, багатство, красу і неабиякий хист до музики. Розповідаючи в найменших деталях про концерти аматорського оркестру, вона з нестримним захопленням зітхала і вигукувала:

— Ось що я називаю справжньою музикою…

Вона неодмінно акцентувала на добірній програмі виступів, звеличуючи арії та романси, називаючи твори таких виконавців, як Гендель, Легар і Штраус, а також твори місцевих композиторів, мало відомих за межами Баїї, але від цього не менш талановитих, як Отело Араужо та маестро Аженор Ґомес. Тепер дона Розилда від щирого серця зневажала веселі самби та пісеньки і називала їх «пустою гидотою», а виконавців зі скрипкою та кавакіньйо, волинкою та бубном вважала зграєю волоцюжок. Так вона чітко відмежовувала професійність та рівень аматорського оркестру — в якому грали доктор Венсеслау Пірес да Вейґа, відомий хірург, доктор Піньйо Педрейра, столичний суддя, Адріано Пірес, власник великої торговельної фірми, який мав власний будинок, автомобіль і дружину — поважну Імакуладу, про елітарне походження якої можна було цілий день співати дифірамби, з її мудрим профілем старої кобили і вишуканим лорнетом — то всі оті волоцюги і шахраї, які горланять під вікнами серенади, всі оці п’янюги, гульвіси та розпусники і нігтя їхнього не варті!

О, повірте, вона знає, що каже, адже під час першого заміжжя Флор (якщо це взагалі можна було назвати заміжжям) вона добряче надивилася на всіх цих знахабнілих лайдаків. Скільки кашаси було випито на її очах, скільки розбрату та дебошів вчинено: Дженнер Авґусто, Карліньйос Маскареньяс, Доривал Кайммі. І якщо в їхню компанію потрапляла освічена людина з хорошої сім’ї, то таких несло більше за всіх, як от доктора Валтера да Силвейри, що його лискуче обличчя дона Розилда досі не може згадувати без огиди. У Назаре часто хвалять його як досвідченого і чесного адвоката, але ці казки не для неї, хто-хто, а вона достатньо надивилася, як цей негідник дме в свою дудку!