Уильям Моэм - Тягар пристрастей людських

На часі була Америка. Філіпу здавалося, що ціле життя він керувався ідеалами інших людей, прищепленими йому сказаними чи написаними словами, але ніколи не прислухався до бажань власного серця. Його шлях завжди залежав від того, що він, на власну думку, мусив робити, а не від того, що щиро прагнув робити. Тепер Філіп нетерпляче відмахнувся від усього цього. Він жив тільки майбутнім, а сьогоднішній день завжди, завжди вислизав із рук. Які у нього ідеали? Філіп подумав про своє бажання втілити в життя заплутані та прекрасні наміри, такі ж, як у мільярдів інших людей, безглузді вчинки. Та чи не розумів він, що найпростіша модель життя, коли людина народжується, працює, одружується, залишає по собі дітей і помирає, — була найдосконалішою. Можливо, капітуляція перед щастям була поразкою, але така поразка варта тисячі перемог.

Філіп швидко глянув на Саллі, замислився, про що вона думає, і знову відвів погляд.

— Я збирався попрости вас вийти за мене, — зізнався він.

— Я думала, що ви, напевно, так і зробите, але мені не слід стояти у вас на шляху.

— Ви б не стояли.

— А як щодо ваших подорожей? Іспанія та всіляке таке?

— Звідки вам відомо, що я хотів подорожувати?

— Як я могла про це не знати? Чула, як ви з татом обговорювали їх до посиніння.

— Мені начхати на них. — Філіп помовчав, а потім низько прошепотів хрипким голосом: — Я не хочу залишати вас. Не можу вас залишити.

Дівчина не відповіла. Він не знав, про що вона думає.

— Я хочу дізнатися, чи вийдете ви за мене, Саллі.

Дівчина не поворухнулася, і на її обличчі не промайнуло жодних емоцій, але вона озвалася, не дивлячись на Кері:

— Якщо захочете.

— А вам цього не хочеться?

— Ох, звісно ж, я б хотіла мати власний будинок, і мені вже час десь облаштуватися.

Філіп злегка усміхнувся. Він уже непогано знав Саллі, тож її поведінка його не здивувала.

— Але хіба ви не хочете вийти за МЕНЕ?

— У мене немає інших кандидатів.

— Тоді вирішено.

— От здивуються мама з татом, еге ж?

— Я надзвичайно щасливий!

— Я хочу їсти.

— Люба моя!

Філіп усміхнувся, взяв дівчину за руку і потиснув її. Вони підвелися, вийшли з галереї та постояли трохи біля парапету, дивлячись на Трафальґарську площу. Туди-сюди поспішали кеби та омнібуси, натовпи людей квапливо рухалися навсібіч, над площею сяяло сонце.

УДК 821.111

М87

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Перекладено за виданням:

Maugham W. S. Of Human Bondage : A Novel / William Somerset Maugham. — London : Vintage Classics, 2000. — 704 p.

Публікується з дозволу A P Watt at United Agents LLP та The Van Lear Agency LLC

Переклад з англійської Єлени Даскал

Дизайн обкладинки Марії Кристопчук

Моем В.-С.

М87 Тягар пристрастей людських : роман / Вільям Сомерсет Моем; пер. з англ. Є. Даскал. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — 752 с.

ISBN 978-617-12-5299-8 (PDF)

ISBN 978-617-12-5301-8 (FB2)

ISBN 978-0-099-28496-3 (англ.)

УДК 821.111

© The Royal Literary Fund

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2018

с.9: Вона жила зі старшою сестрою, яка мовчки [примиралися] => примирилася зі своїм літнім віком.

с.117: Він був шарлатаном, але успішним шарлатаном, і в цьому завжди можна було знайти щось [кумедене] => кумедне.

с.120: Він [ледеве] => ледве спромігся витягти своє тіло всіма сходами до Філіпової кімнати, а піднявшись, важко сів і спробував віддихатися

с.120: Але хлопець бачив, що вчитель [стражадає] => страждає, і наприкінці уроку поцікавився, чи не відкласти їм заняття, поки йому не стане краще.

с.126: [Хопець] => Хлопець процитував Філіпу витончену епіграму: «Мені казали, Геракліте, мені казали, наче ти помер» <���…>

с.130: <���…> помиляючись, але не втрачаючи [смовпевненості] => самовпевненості, юнак намагався сперечатися — робив безглузді заяви, а Вікс дружелюбно його виправляв <���…>

с.141: Лише одна думка робила його нещасним: Філіп [звинувачув] => звинувачував себе в нерозважливості, намагався поглузувати з себе за таку сентиментальність <���…>

с.211: Філіп відкрив його і знайшов там одинадцять п’ятифунтових купюр і невеличкий паперовий мішечок із [суверенами] => соверенами.

с.307: У вас талант, рідкісний [таланат] => талант.