Джозеф Киплинг - Кім

— І якому ж божеству ти поклонявся там, всередині? — лагідно поспитав Кім, сідаючи навпочіпки у затінку біля Лами.

— Я нікому не поклонявся, дитино. Я схилився перед досконалим Законом.

Кім незворушно сприйняв цього нового бога. Він уже знав безліч богів.

— А що ти збираєшся робити?

— Старцювати. Я згадав зараз, як давно вже не їв та не пив. Як прийнято просити милостиню в цьому місті? Мовчки, як у нас у Тибеті, чи вголос?

— Хто мовчки просить, той мовчки дохне, — процитував Кім місцеву приказку. Лама був устав, але знову опустився, зітхаючи про свого учня, що помер у далекому Кулу. Кім спостерігав за ним, схиливши голову набік, уважний і зацікавлений.

— Дай мені чашку. Я знаю жителів цього міста — всіх, які подають милостиню. Давай чашку, і я принесу її повною. — Лама простягнув йому чашку, простодушно, мов дитина. — Відпочивай! Я людей знаю.

Кім побіг до відкритої крамниці кунджрі — жінки низької касти, яка торгувала овочами. Крамничка була поблизу трамвайного закруту неподалік Моті-базару. Крамарка здавна знала Кіма.

— Ого, чи ти йогі [30] Йогі — той, що відмовляється від світу, присвячуючи життя молитві, медитації та заняттям йогою. став, що ходиш із чашкою для збору подаяння? — вигукнула вона.

— Ні-а, — гордо відповів Кім. — У місті з’явився новий жрець. Такої людини я ще не бачив.

— Старий жрець — як юний тигр, — сердито мовила жінка. — Набридли мені нові жерці! Вони, як мухи, сідають на наші товари. Хіба батько мого сина — джерело милостині, щоб подавати кожному, хто попросить?

— Ні, — сказав Кім, — твій чоловік скоріше ягі [лихої вдачі], ніж йогі [святий], але це — новий жрець. Сагиб у Будинку Чудес говорив із ним, як із братом. О мати моя, наповни мені цю чашку! Він чекає.

— Добра чашка! Цілий кошик завбільшки з коров’яче черево! Ти чемний, як священний бик [31] Священний бик — в індуїзмі бики та корови — священні, на згадку про Нанді, бика бога Шиви. Шиви. Нині вранці він уже встиг поцупити більшу частину цибулі з кошика. А тобі я повинна наповнити твою чашку. Ось він знову йде сюди.

Величезний мишачої масті брахманський бик цього кварталу пробирався через барвистий натовп із украденим бананом, що звисав йому з рота. Прекрасно обізнаний про свої привілеї священної тварини, він попрямував просто до крамниці, нахилив голову і, голосно пихкаючи, став оглядати ряди корзин, вибираючи харчі. Маленька тверда п’ятка Кіма злетіла вгору і вдарила його по вологому сизому носі. Бик обурено пирхнув і віддалився по трамвайній колії; горб його тремтів від люті.

— Дивися! Я зберіг твого товару на суму втричі більшу, ніж буде коштувати вміст чашки. Ну, матінко, трошки рису і поверх його сушеної риби, а ще овочевого карі.

Із глибини крамниці, де лежав чоловік, почулося бурчання.

— Він прогнав бика, — напівголосно промовила жінка. — Подавати бідним добре, — вона взяла чашку і повернула її повною гарячого рису.

— Мій йогі не корова, — поважно сказав Кім, пальцями викопуючи ямку на вершині гірки. — Я думаю, що трошки карі, смажений коржик і шматок сухого варення його потішать.

— Ця ямка завбільшки, як твоя голова! — роздратовано сказала жінка.

Тим не менше, вона поклала в неї доброго, гарячого овочевого карі, припечатала його сухим коржиком, на корж виклала шматочок очищеного масла, а збоку — кислого тамариндового варення. Кім любовно дивився на свою ношу.

— От і добре. Коли я буду на базарі, бик не посміє підходити до цього будинку. Він — зухвалий жебрак.

— А ти? — розсміялася жінка. — Але ти не повинен погано говорити про биків. Чи не ти сказав мені, що настане день, коли Червоний Бик прийде з поля, щоб допомогти тобі? Тепер тримай чашку рівно і попроси святого чоловіка благословити мене. І ще: чи не знає він якихось ліків від хвороби очей для моєї дочки? Попроси його про це, о маленький Друже Всього Світу.

Але Кім пострибав далі раніше, ніж вона встигла закінчити фразу. Він мчав, ухиляючись від бродячих собак і голодних приятелів.

— Ось як просять ті, хто знає, як це робиться, — гордо заявив він Ламі, який витріщив очі на вміст чашки. — Тепер їж, а я поїм із тобою. Гей, бгішті! — він гукнув водоноса, який поливав кротони біля Музею. — Дай сюди води. Нам, чоловікам, хочеться пити.

— Нам, чоловікам! — розсміявся бгішті . — Чи вистачить на таку парочку одного шкіряного мішка? Ну, пийте, в ім’я Милосердного.

Він пустив тонкий струмінь на руки Кіма, який пив, як тубільці, але Лама вважав за потрібне витягнути чашку зі своїх незліченних бганок і пити, як велить звичай.