Джозеф Киплинг - Кім

Проговоривши півтори години, бабу сказав:

— Сподіваюся, що колись матиму втіху бути знайомим із Вами офіці-ійно. Ad interim [134] Ad interim — лат. тим часом. , якщо мені можна так висловитися, я Вам подарую цей ящичок для бетелю, це коштовна річ, я віддав за неї дві рупії чотири роки тому.

Дешева мідна коробочка у формі серця мала три відділення: для горіхів арекової пальми, вапна та листя бетелю, але наразі вона була напхана слоїчками з пігулками.

— Це Вам нагорода за Ваше ставлення до того святого чоловіка. Розумієте, Ви ще дуже молодий і думаєте, що так буде вічно, тож не дбаєте про своє тіло. Дуже прикро буває захворіти у розпалі роботи. Я люблю користуватися ліками, до того ж ними зручно лікувати простих людей. Це гарні відомчі ліки — хінін і таке інше. Я Вам їх дарую на згадку. А тепер прощавайте. Я тут маю нагальну особисту справу.

Він вислизнув на амбальський шлях безгучно, мов кіт, зупинив проїжджого возика, сів і погуркотів геть, поки онімілий Кім крутив у руках ящичок для бетелю.

Записи про освіту хлопчика цікавлять мало кого, хіба що його батьків, а Кім, як ви знаєте, був сирота. У книгах школи святого Ксав’є in Partibus зазначено, що звіти про Кімову успішність надсилали наприкінці кожного семестру полковникові Крейтону та отцю Віктору, який регулярно платив за навчання хлопчика. Далі в тих самих книгах описано, що він проявив неабиякі здібності у математиці та картографії й отримав за відзнаку за свої успіхи «Життя лорда Лоуренса», двотомник у шкіряній обкладинці з тисненням, дев’ять рупій і вісім анн. У тому самому семестрі Кім грав за команду школи святого Ксав’є [135] «Кім грав за команду школи святого Ксав’є» — йдеться про крикет. Ще не маючи й чотирнадцяти років, Кім вочевидь непогано давав собі раду з цим видом спорту, якщо його відібрали в команду. проти команди Алігарського мусульманського коледжу, йому тоді було чотирнадцять років і десять місяців. Приблизно у той час він вдруге отримав щеплення проти віспи (з чого можемо зробити висновок, що у Лакнау була ще одна епідемія цієї хвороби). Олівцем на полях старих списків особового складу зазначається, що Кім був кілька разів покараний за «розмови з невідповідними особами», та, схоже, одного разу отримав суворе покарання за те, що «цілий день був відсутній і помічений у товаристві вуличного жебрака». Це було тоді, коли він переліз через ворота і цілісінький день благав Ламу узяти його з собою на Шлях під час канікул — хоч на місяць, хоч на тиждень, а Лама з кам’яним обличчям переконував його, що належний час іще не настав. «Кімова справа наразі, — говорив старий, поки вони частувалися перепічками, — опанувати всю мудрість сагибів, а далі буде видно». Схоже і на те, що Рука Дружби відвела Батіг Лиха, і через шість тижнів Кім «вельми успішно» склав іспит із основ геодезичної зйомки; було йому тоді п’ятнадцять років і вісім місяців. Від того часу записи мовчать. Його імені немає серед тих випускників, які поступили на відомчу службу Індійського уряду, однак у загальному переліку є приписка «відбув за призначенням».

Упродовж цих трьох років Лама кілька разів виникав у бенарезькому храмі Тіртханкарів, щоразу трішечки тонший і жовтавіший, якщо тільки це можливо, але так само м’який і безхитрісний. Інколи він приходив із півдня, південної частини Тутікоріна, звідки прекрасні вогненні човни вирушають до Цейлону, де живуть жерці, які володіють мовою палі; інколи — із зеленого заходу, де тисячі димарів бавовняних фабрик оточили Бомбей; одного разу — з півночі, де він пройшов вісімсот миль туди й назад, щоби проговорити цілий день зі Зберігачем зображень у Домі Чудес. Він крокував до своєї келії з прохолодного різьбленого мармуру — храмові жерці вже знали старого і добре до нього ставилися — там змивав дорожню пилюку, молився і вирушав до Лакнау, вже добре привчившись подорожувати у третьому класі залізниці. Як повідомляв головному жерцеві храму його друг-шукач, прикметно, що після повернення Лама на якийсь час припиняв побиватися втратою Річки і малювати дивовижні зображення Колеса Життя, а натомість розповідав про красу і мудрість якогось чели, якого ніхто з храму ніколи не бачив. Так, він усю Індію сходив слідами Благословенних Ніг [136] Благословенні Ноги — ідеться про сліди Будди. (у наглядача досі зберігаються дивовижні звіти про його пошуки та роздуми). У житті йому залишалося єдине — знайти Річку Стріли. Але уві сні йому було явлено, що ця справа буде безуспішною доти, поки шукач не матиме чели, призначеного привести його справу до успіху, який матиме стільки ж мудрості, як біловолосі Зберігачі зображень.