Джозеф Киплинг - Кім

— О, шабаш [71] Шабаш — інд. чудово, відмінно, як сказали б сучасні однолітки Кіма — класно. ! — промуркотів Кім, не в силах стримуватися, як тільки візник пощез тихенько.

— Оце так? Ганьба і сором, що бідна жінка не може піти помолитися до своїх богів так, щоб її не штурляли і не кривдили всі покидьки Індостану, що вона мусить їсти галі [кривду], як чоловіки їдять гі [72] Гі — перетоплене коров’яче масло, один із найпоживніших продуктів у раціоні індусів-вегетаріанців, вважається благословенним продуктом, часто використовується в обрядах, продається у храмах. . Але я ще ж маю язика в роті: скажеш гарно слівце-друге — воно й допоможе. І досі ж я без мого тютюну! Хто той одноокий і нещасний син ганьби, що досі не приготував мені люльку?

Горянин спішно пхнув люльку за завісу, і цівки густого диму з-за кожного кутика штори засвідчили, що мир відновлено.

Якщо напередодні Кім виступав гордо, як і годиться учневі святого чоловіка, то сьогодні він ходив з десятикратною гордістю, бо ж він тепер був учасником напівкоролівської процесії, із власним визнаним місцем, під патронажем старенької пані з чарівними манерами і безмежними можливостями. Охоронці, по-тутешньому обв’язавши голови хустками, зайняли місця обабіч возика, човгаючи ногами та здіймаючи неймовірні хмари пилюки. Лама з Кімом ішли трохи осторонь. Кім жував паличку цукрового очерету і не поступався шляхом нікому, нижчому за статусом від жерця. Вони чули, як стара тріскотить, неначе рисова віялка. Вона звеліла охороні переказувати їй, що відбувається на дорозі. І щойно вони віддалилися від парао, як вона відкинула запону і виглядала, на третину прикривши серпанком обличчя. Люди не дивилися їй прямо у вічі, коли вона зверталася до них, і таким чином правила пристойності були більш-менш дотримані.

Становий пристав [73] Пристав — англ. District Superintendent of Police — очільник поліцейських сил у районі, наразі вжито застарілу назву подібної посади у тогочасній Російській імперії, до складу якої в часи Кіплінґа входила й Україна. — чорнявий жовтолиций англієць у бездоганному мундирі — протрюхикав повз них на втомленому коні та, зауваживши зі свити, хто то їде, вирішив піддражнити її:

— О матінко, — вигукнув він — хіба ж у зенанах [жіноча половина дому в Індії] так робиться? А що, як англієць приїде і вгледить, що ти не маєш носа?

— Що? — верескнула вона у відповідь. — Твоя мати не має носа? То чого ж ти про це кажеш на людях?

Це була гарна відказка. Англієць підняв руку жестом людини, яка пропустила влучний випад. Стара засміялася і кивнула.

— Хіба цим обличчям звабиш чесноту на манівці? — вона геть відслонила серпанок і втупилася у нього.

Лице не було прекрасним, але англієць підібрав поводи і назвав її Райським Місяцем, Спокусницею Цноти і ще кількома фантастичними найменнями, від яких вона зігнулася навпіл від сміху.

— Ото ще наткат [шибеник], — сказала вона. — Усі поліцейські чини — наткати, але поліс-вали [74] Поліс-валли — етимологічна гра: police (англ.) + wallah — частка, що позначає діяча, police-wallah — поліцейські, рідше — їхні очільники. — щонайгірші. Гай, сину мій, десь же ти того навчився, то ти не з Білайту [Європи]. Хто тебе вигодував?

— Одна пагарін — горянка з Далгаузи, моя матінко. Тримайте свою красу затіненою, о Дарувальнице Насолоди, — і він поїхав далі.

— Оце такі люди, — вона взяла повчальний тон і напхала повен рот пану [75] Пану — листя бетелю, яке жують як збуджуючий засіб, інколи — з домішками насіння інших рослин, вапна тощо; популярне у країнах Індійського океану. , — вони придатні для контролю за правосуддям. Вони знають землю і звичаї країни. А решта, всі ті зайди з Європи, вигодувані білими жінками, які вивчили нашу мову з книжок — вони гірші, ніж мор. Вони шкодять володарям.

Тоді вона розказала всім довкола довгу-довжезну історію про безграмотного молодого поліцейського, який потурбував її двоюрідного брата в дев’ятих із якоїсь незначної земельної справи, і заплела туди цитату з книжки не надто благочестивої.

Потім її настрій змінився, і пані веліла одному з охоронців запитати, чи не воліє Лама піти поруч та обговорювати з нею питання релігії. Тоді Кім трохи відстав і йшов позаду у хмарі пилу, повернувшись до своєї цукрової тростини. З годину або й більше кругла шапочка Лами маяла попереду, як місяць в імлі. З усього, що зміг почути, Кім зрозумів, що стара заплакала. Один з оріїв наполовину вибачився за вчорашню грубість, кажучи, що він ніколи не знав свою господиню такою м’якою, він приписав це присутності стороннього жерця. Особисто він вірив у брахманів, хоча, як і всі тубільці, гостро відчував їхню хитрість і жадібність. Тим не менше, коли брахмани роздратували своїм жебранням матір дружини його господаря так, що вона послала їх подалі, а вони у відповідь прокляли увесь її почет (ось тому насправді минулої ночі закульгав пристяжний віл і зламалося дишло), він був готовий прийняти будь-якого жерця будь-якої іншої віри чи й навіть з-поза меж Індії. Із цим Кім погодився глибокомудрим кивком і запропонував орії зауважити, що Лама не бере грошей, і що вартість його та Кімової їжі повернеться сторицею, бо ж відтепер завдяки їхній присутності караван буде супроводжувати щастя. Він також розповідав про місто Лагор і заспівав одну-дві пісеньки, які розсмішили охорону. Як городянин, Кім був добре знайомий з останніми піснями наймодніших композиторів (здебільшого то були жінки) і мав явну перевагу над людьми з невеликого села з садочками за Сагаранпуром, але він дозволив їм відчути це самим.