Лев Толстой - Війна і мир 3-4

Наполеон».

«Мене прокляли б, якби вбачали в мені першого призвідцю будь-якої угоди: така воля нашого народу».

Перша колона йде

друга колона йде

перша колона іде

мародерствувати

повернути назад попів

Дім моєї матері,

Підносячи вжиття цих заходів дією, гідною його і французької армії, він наказав роздати допомогу погорілим. Але що харчі були занадто дорогі для того, щоб давати їх людям чужої землі і здебільшого вороже настроєним, то Наполеон вирішив, що краще дати їм грошей, щоб вони здобували собі продовольство на стороні; і він наказав наділяти їх паперовими карбованцями.

і геній його ніколи не винаходив нічого більш глибокого, більш майстерного і більш дивного

мечеть

«Священик, якого я знайшов і запросив почати правити обідні, вичистив і замкнув церкву. Тієї ж ночі прийшли знову ломити двері та замки, рвати книжки і чинити інші безладдя».

«Частину мого округу все ще грабують солдати 3-го корпусу, які не вдовольняються тим, що відбирають мізерні пожитки нещасних мешканців, що поховалися в підвали, а ще й жорстоко завдають їм ран шаблями, як я сам багато разів бачив».

«Нічого нового, крім того, що солдати дозволяють собі грабувати та красти. 9 жовтня».

«Злодійство і грабіж тривають. Існує у нашому участку зграя злодіїв, яку треба буде зупинити суворими заходами. 11 жовтня».

«Обер-церемоніймейстер палацу дуже скаржиться на те, що, незважаючи на всі заборони, солдати не перестають ходити до вітру в усіх подвір’ях і навіть під вікнами в імператора».

скарб.

— Яке сонце, га, пане Кирило? Наче весна.

— Такої погоди в похід би йти...

— І потім, пане Кирило, вам досить сказати слово капітанові, ви знаєте... Це такий... нічого не забуває. Скажіть капітанові, коли він робитиме обхід; він усе для вас зробить...

— Бач, Тома, каже він мені нещодавно, Кирило — це людина освічена, розмовляє по-французькому; це російський пан, з яким сталося нещастя, але він людина. Він знає толк... Як йому чого треба, відмови нема. Коли вчився дечого, то любиш освіту і людей, гарно вихованих. Це я про вас говорю, пане Кирило. Нещодавно, якби не ви, то погано кінчилося б.

Платош,

— Добре, добре, спасибі, а полотно де, що залишилось?

— Спасибі, спасибі, шановний, а залишок же де? Давай же залишок...

— Платош, гов, Платош. Візьми собі,

— Капрале, що з хворим робити?..

— Проходьте, проходьте,

— Ну, чого ще? — Він піде, бісового батька! — Проходьте, проходьте,

— Та ні ж, він помирає...

— Іди ти к...

— Іди! іди! Чорти! Дияволи!..

Імператорське ура.

сини Дону

четверту, третю, першу

Великі бойові сили завжди перемагають.

Венсан Босе

— Ах, це ви! Хочете їсти? Не бійтеся, вам нічого не зроблять. Увійдіть, увійдіть.

«Хто йде?»

— Улани 6-го полку,

— Відзив?

— Скажи, чи тут полковник Жерар?

— Коли офіцер об’їжджає цеп, вартові не вимагають відзиву. Я питаю, чи тут полковник?

— З цим чортом ради не даси...

— Він їх пробере...

— Здрастуйте, панове!

— Це ви, Клеман? Звідки, чорт...

— Якщо ви розраховуєте на вечерю, то ви спізнилися,

— Ці розбійники скрізь,

— Огидна справа тягати за собою ці трупи. Краще б розстріляти цю наволоч,

— Прощавайте панове,

доброго вечора

— По місцях!

— Імператор! Імператор! Маршал! Герцог!

— Що він сказав? Що? Що?...

— Розумієш ти,

— Розумієш ти, чорти б тебе взяли,

— Йому все одно — розбійник, їй-бо!