Наполеон».
«Мене прокляли б, якби вбачали в мені першого призвідцю будь-якої угоди: така воля нашого народу».
Перша колона йде
друга колона йде
перша колона іде
мародерствувати
повернути назад попів
Дім моєї матері,
Підносячи вжиття цих заходів дією, гідною його і французької армії, він наказав роздати допомогу погорілим. Але що харчі були занадто дорогі для того, щоб давати їх людям чужої землі і здебільшого вороже настроєним, то Наполеон вирішив, що краще дати їм грошей, щоб вони здобували собі продовольство на стороні; і він наказав наділяти їх паперовими карбованцями.
і геній його ніколи не винаходив нічого більш глибокого, більш майстерного і більш дивного
мечеть
«Священик, якого я знайшов і запросив почати правити обідні, вичистив і замкнув церкву. Тієї ж ночі прийшли знову ломити двері та замки, рвати книжки і чинити інші безладдя».
«Частину мого округу все ще грабують солдати 3-го корпусу, які не вдовольняються тим, що відбирають мізерні пожитки нещасних мешканців, що поховалися в підвали, а ще й жорстоко завдають їм ран шаблями, як я сам багато разів бачив».
«Нічого нового, крім того, що солдати дозволяють собі грабувати та красти. 9 жовтня».
«Злодійство і грабіж тривають. Існує у нашому участку зграя злодіїв, яку треба буде зупинити суворими заходами. 11 жовтня».
«Обер-церемоніймейстер палацу дуже скаржиться на те, що, незважаючи на всі заборони, солдати не перестають ходити до вітру в усіх подвір’ях і навіть під вікнами в імператора».
скарб.
— Яке сонце, га, пане Кирило? Наче весна.
— Такої погоди в похід би йти...
— І потім, пане Кирило, вам досить сказати слово капітанові, ви знаєте... Це такий... нічого не забуває. Скажіть капітанові, коли він робитиме обхід; він усе для вас зробить...
— Бач, Тома, каже він мені нещодавно, Кирило — це людина освічена, розмовляє по-французькому; це російський пан, з яким сталося нещастя, але він людина. Він знає толк... Як йому чого треба, відмови нема. Коли вчився дечого, то любиш освіту і людей, гарно вихованих. Це я про вас говорю, пане Кирило. Нещодавно, якби не ви, то погано кінчилося б.
Платош,
— Добре, добре, спасибі, а полотно де, що залишилось?
— Спасибі, спасибі, шановний, а залишок же де? Давай же залишок...
— Платош, гов, Платош. Візьми собі,
— Капрале, що з хворим робити?..
— Проходьте, проходьте,
— Ну, чого ще? — Він піде, бісового батька! — Проходьте, проходьте,
— Та ні ж, він помирає...
— Іди ти к...
— Іди! іди! Чорти! Дияволи!..
Імператорське ура.
сини Дону
четверту, третю, першу
Великі бойові сили завжди перемагають.
Венсан Босе
— Ах, це ви! Хочете їсти? Не бійтеся, вам нічого не зроблять. Увійдіть, увійдіть.
«Хто йде?»
— Улани 6-го полку,
— Відзив?
— Скажи, чи тут полковник Жерар?
— Коли офіцер об’їжджає цеп, вартові не вимагають відзиву. Я питаю, чи тут полковник?
— З цим чортом ради не даси...
— Він їх пробере...
— Здрастуйте, панове!
— Це ви, Клеман? Звідки, чорт...
— Якщо ви розраховуєте на вечерю, то ви спізнилися,
— Ці розбійники скрізь,
— Огидна справа тягати за собою ці трупи. Краще б розстріляти цю наволоч,
— Прощавайте панове,
доброго вечора
— По місцях!
— Імператор! Імператор! Маршал! Герцог!
— Що він сказав? Що? Що?...
— Розумієш ти,
— Розумієш ти, чорти б тебе взяли,
— Йому все одно — розбійник, їй-бо!
Читать дальше