Iван Франко - Boa Constrictor

- Господи, що се таке? - скрикнула перелякана Iваниха, почувши брязк вибитої шиби. Вона озирнулася i зачудуваним оком дивилася на срiбло, що котилося в рiзнi сторони по хатi. Що се? Вiдки тот несподiваний дар? Хто змилосердився над її нуждою i таким чудним способом посилає їй помiч?.. Вона з диву довго не могла прийти до себе. Аж плач дитини потверезив її. Вона вибiгла надвiр, - але пiд хатиною не було нiкого, тiльки швидкий стук людських крокiв по улицi показував, куди утiкав Герман.

I що дальше?

Ех, милi читателi, дальше життя пiшло своїм звичайним ладом, - Герман в доброго чоловiка не перемiнився. Його милосердний порив пiд вiкном бiдної вдовиної хати був хвилевий; хвиля минула, i вiн мусив знов статися тим, чим зробило його цiле життя - холодним, безсердечним спекулянтом, не зважаючим на стоп нужди i сльози вдовинi.

I Мошко став у Германа дальше за наставника, а хоть Iваниха i Матiй удались до суду, щоб перепровадив слiдство над винайденим трупом, то хто докаже Мошкову вину, коли його власна совiсть мовчить? Кого доля засудила на потолочення, той буде потолочений, нiякий суд не видвигне його, хiба вiн сам видвигнеться. Але се далека-далека iсторiя