Джеймс Джойс - Улісc

Він одвів погляд. Він зна. Могила чека.

День, коли йшло слідство. Пляшка з червоною наліпкою на столі. Номер у готелі, картини зі сценами полювання. Задуха була. Сонце крізь щілини жалюзі. Вуха слідчого, здорові й волохаті. Бутс виступав із свідченням. Спочатку думав, що він спить. Потім побачив наче жовті смужки на обличчі. Сповз із ліжка. Висновок: надмірна доза. Нещасливий випадок. Лист. Моєму синові Леопольдові.

Вже ніякого болю. Не прокинешся. Кістки бідака.

Карета швиденько покотилася до Блессінгтон-стрит. Дорога важка.

— Здається, помчали алюром, — сказав Мартін Каннінгем.

— Ще, чого доброго, перекине нас посеред дороги, — озвався містер Пауер.

— Сподіваюся, що ні, — сказав Мартін Каннінгем. — Завтра в Німеччині будуть великі перегони. Гордон Беннет {195} 195 (91) Кубок Беннета — від 1900 р. щорічні міжнародні автомобільні перегони, влаштовані американцем Дж. Г. Беннетом. .

— Щира правда, — сказав містер Дедалус. — Цікаво було б подивитися.

Коли вони повернули на Берклі-стрит, шарманка біля басейну послала їм навздогін скрипучу хвацьку пісеньку. Чи бачив хто-небудь Келлі {196} 196 (91) Чи бачив хто-небудь Келлі? — амер. версія англ. пісеньки на ірл. тему «Келлі з острова Мен» (1908). ? Ка є два ел і. Похоронний марш із «Саула» {197} 197 (91) Похоронний марш із «Саула» — марш із частини III ораторії Г. Ф. Генделя «Саул» (1739). . Він не кращий за старого Антоніо {198} 198 (91) Він не кращий за старого Антоніо … — рядок одного з варіантів пісеньки про Келлі. . Покинув мене безгріш-ноніо. Пірует! Mater Misericordiae [84] Милосердна Богоматір — лікарня в Дубліні (лат.). . Еклз-стрит. Там мій дім. Велика лікарня. Є відділ для невиліковно хворих. Дуже втішно. Шпиталь Божої Матері для вмираючих. Трупарня тут же внизу. Де померла стара місіс Райорден {199} 199 (91) Місіс Ріордан — персонаж «Портрета художника замолоду», де вона виступає як Денті. Її прототип — місіс Гарн Конвей, гувернантка в родині Джойсів. . У жінок страшний вигляд. Її годувальна чашка, і пхають у рот ложку. Потім заставляють ліжко ширмою, щоб помирала. Приємний хлопчина, той студент, що перев’язував мене, коли бджола вкусила. Кажуть, він перейшов у пологовий будинок. З одної крайности в іншу.

Карета завернула на повній швидкості за ріг; спинилася.

— Що там знову?

Поділений гурт клеймованої худоби сунув повз вікна, мукаючи, незграбно ступаючи розбитими копитами, поволі обмахуючи хвостами зашкарублі від гною, кістляві крупи. Збоку й поміж ними бігли рудаві вівці, бекаючи від страху.

— Еміґранти, — сказав містер Пауер.

— Гей! — лунав голос погонича, пуга цьвохала скотину по боках. — Гей! Куди пішла!

Ага, сьогодні ж четвер. Завтра ріжуть скот. Сьогорічні телята. Кафф продав їх фунтів по двадцять сім за голову. Мабуть, до Ліверпуля. Ростбіф для старої Англії {200} 200 (92) Ростбіф для старої Англії — назва і приспів старої англ. пісні. . Скуповують усіх тлустих. А рештки пропадають: уся ця сировина, шкура, шерсть, роги. За рік це склало б великі гроші. Торгівля м’ясними залишками. Відходи різниць для чинбарень, на мило, маргарин. Цікаво, чи й досі гендлюють несвіжим м’ясом, скуповуючи його просто з поїзда в Клонсиллі.

Карета рушила крізь стадо.

— Не можу збагнути, чому муніципалітет не проведе трамвайної лінії від обори до пристані, — сказав містер Блум. — Можна було б перевозити худобу на платформах простісінько до пароплавів.

— Замість того, щоб загачувати вулиці, — додав Мартін Каннінгем. Ваша правда. Треба так і зробити.

— Атож, — сказав містер Блум, — а ще я часто думаю, що слід би завести муніципальні похоронні трамваї, знаєте, як у Мілані. Прокласти рейки до воріт цвинтаря і завести спеціальні трамваї, катафалк, карету і все таке інше. Ви мене розумієте!

— Це ви таке придумали, що й на голову не налазить, — озвався містер Дедалус. — Спальний вагон і вагон-ресторан.

— Сумна перспектива для Корні, — докинув містер Пауер.

— Чому? — запитав містер Блум, повертаючись до містера Дедалуса. — Адже це пристойніше, аніж гнатися вулицями в два ряди.

— Може, ви й маєте деяку слушність, — погодився містер Дедалус.

— До того ж, — озвався Мартін Каннінгем, — ми були б забезпечені від таких випадків, як той, коли катафалк перекинувся біля шинку Данфі і труна покотилася на брук.