Джеймс Джойс - Улісc

Як же вони розпрощалися, як розлучилися?

Стоячи перпендикулярно під одними й тими ж самими дверми, врізнобіч від порога, причому лінії їхніх прощально привітальних рук сходилися в довільній точці й під довільним кутом, але меншим за суму двох прямих.

Які звуки супроводжували єднання їхніх дотичних та роз’єднання їхніх (відповідно) відцентрової й доцентрової рук?

Гуки дзвонів, що вибивали нічні години на дзвіниці церкви Святого Ґеорґія.

Що вчувалося кожному з них у відлунні цих гуків?

Стівенові:

Блумові:

Де перебували особи з того товариства, яке разом із Блумом, на поклик цих дзвонів, пройшло сьогодні шлях із Сендимаунта на півдні в Гласневін на півночі?

Мартін Каннінгем (у ліжку), Джек Пауер (у ліжку), Саймон Дедал (у ліжку), Том Кернан (у ліжку), Нед Ламберт (у ліжку), Джо Гайнс (у ліжку), Джон Генрі Ментон (у ліжку), Бернард Корріган (у ліжку), Петсі Дігнем (у ліжку), Педді Дігнем (у могилі).

Що почув Блум, лишившись сам-один?

Подвійну луну кроків, що даленіли, по небеснорожденній землі. Подвійне бриніння єврейської арфи в лункому провулку.

Що відчув Блум, лишившись сам-один?

Холод міжзоряних просторів, тисячі градусів нижче точки замерзання або абсолютного нуля за Фаренгейтом, Цельсієм чи Реомюром; перші призвістки близького світанку.

Про що нагадали йому дзвони, й рукопотиск, і кроки, й трем самотности?

Про товаришів, що спочили від різних причин і в різних місцях: Персі Епджон (убитий в бою біля Моддер-рівер), Філіп Гілліган (сухоти, у лікарні на Джервіс-стрит), Метью Ф. Кейн (утонув у Дублінській затоці), Філіп Мойзел (піємія, на Гейтсбері-стрит), Майкл Гарт (сухоти, в лікарні Скорботної Матері), Педді Дігнем (апоплексичний удар, у Сендимаунті).

Які сподівання яких явищ спонукали його ще лишатися?

Згасання трьох останніх зірок, сіріння світанку, поява нового сонячного диску.

Чи бував він і раніше глядачем цих феноменів?

Якось-то 1887 року після загайної гри в шаради у Люка Дойла, в Кіммеджі, він терпляче дожидав пришестя денного феномену, сидячи на мурі саду й спрямувавши погляд на Міцрах, схід.

Чи запам’яталися йому першопочаткові явища?

Рух повітря, ранкові півні вдалині, церковні дзвони зусібіч, вокалізи пернатих, самотня хода раннього перехожого, видиме поширення світла невидного ще світила, перший золотий крайчик воскреслого сонця, розрізнюваний над самим обрієм.

Чи залишився він надовше?

Із глибоким зітханням рушив він додому, знову перейшов сад, знов увійшов у коридор, знову зачинив двері. З коротким видихом він знову взяв свічку, знову зійшов нагору по східцях, знову наблизився до дверей вітальні, ввійшов у хол і взагалі ввійшов.

Що несподівано затримало його входини?

Права скронева ділянка {901} порожнистої сфери його черепної коробки зазнала зіткнення з кутом твердої деревини, й за коротку, але відчутну частку секунди, внаслідок передачі й реєстрації попередніх відчуттів, болісне відчуття локалізувалося.

Опишіть зміни, що відбулися в розташуванні предметів умеблювання.

Диван з оббивкою сливового плюшу перемістився від стіни навпроти дверей до коминка, поруч туго скрученого британського прапора (перестановка, яку він багато разів збирався здійснити); столик із майоліковою стільницею в сині та білі карти поставлено навпроти дверей, на місце, звільнене диваном сливового плюшу; горіховий буфет (випнутий кут якого був на мить затримав його входини) пересунуто з колишнього місця біля дверей на почеснішу, зате загрозливішу позицію перед дверима; два крісла, що досі стояли право- і ліворуч від коминка, перекочували на місце, яке доти займав столик із майоліковою стільницею в сині та білі карти.

Опишіть їх.

Ось одне: приземкувате м’яке крісло з широким поруччям, випнутим наперед, і спинкою, скошеною назад, яке, бувши різко відсунутим при чийомусь уставанні, загорнуло смужку, неправильної форми, краю прямокутного килима, відкривши в центрі обтягнутого місткого сидіння помітну знебарвленість, що поступово зникала мірою наближення до периферії. І друге: легке крісло з глянсуватого очерету, криволапе, вигнуте, поставлене прямо навпроти першого; каркас його, від верху до сидіння й від сидіння до ніжок, був покритий темно-брунатним лаком, а сидіння впадало в око своїм яскраво-білим плетеним кругом.