Джеймс Джойс - Улісc

Цятка, бачу, більшає, то живий пес, мчить щодуху по піщаному березі. Боже, це він на мене? Шануй його свободу. Не станеш ані чиїмсь паном, ані чиїмсь рабом. У мене ціпок. Сиди, не рухайся. Ген там двоє, простують, брьохають до берега із хвиль припливу. Дві марії {99} 99 (46) Дві марії — ймовірно, Св. Діва Марія і Марія Маґдалина. . Надійно заховали його в очереті. Ку-ку. Я тебе бачу. Ні, пса. Він біжить назад, до них. Хто ж то?

Тут приставали до берега човни лохланнів {100} 100 (46) Лохланни («озеряни»; ірл.) — прізвисько норвежців, що робили наскоки на острів і заснували Дублін. , прагнучи грабунку, їхні криваводзьобі прови низько поринали в прибій кольору розтопленого олива. А у вікінгів з Данії на грудях висіли топірці з блискучої криці, тоді коли Малахій повісив собі на шию золоту гривню {101} 101 (46) … коли Малахій … — із вірша Т. Мура (1779—1852) «Згада хай Ерін дні колишні». Йдеться про легенду, як ірл. король Малахій зняв із переможеного данського вождя й надягнув на себе золотий нашийний обруч. . У розпалі літа опівдні сюди приплив косяк китів {102} 102 (46) Косяк китів … — За свідченнями хронік, під час голоду в Дубліні 1331 р. до берега прибило зграю китів, і дублінці перебили понад двісті тварин. Наступна історична сцена — небувалі морози взимку 1338 р., коли дублінці палили багаття на льоду річки Ліффі. і опинився на мілкому, пускаючи струмені й силкуючись вибратися на глибоке. І тоді з голодного міста юрба карликів у шкіряних куртках, мої краяни з шкуродерськими ножаками, прибігла та й ну краяти шматки зеленого жирного китового м’яса. Голод, чума і різанина. Їхня кров струменіє у мені, їхні пристрасті на мене хвилями. Я ходив серед них по замерзлій Ліффі, підмінений, поміж вогнищ, які плювалися смолою. Не розмовляв ні з ким, і ніхто зі мною.

Пес біг до нього з гавкотом, зупинився, побіг назад. Пес мого ворога. А я стояв нерухомо, блідий, зацькований. Terribilia medians [53] Жахливе мислячи (лат.). . Жовтавий камзол {103} 103 (46) Жовтавий камзол — Мулліган у лимонному жилеті. , ловець удачі {104} 104 (46) Ловець удачі . — В «Гамлеті» (II, 2) Розенкранц і Гілденстерн називають себе «наближеними удачі». , посміювався над моїм страхом. Невже тебе вабить оце — гавкіт їхніх оплесків? Самозванці: прожити їхні життя. Брат Брюса, Томас Фіцджеральд, шовковий лицар, Перкін Ворбек йоркської династії в біло-рожевих шовкових штанях, одноденне диво, і Лемберт Сімнел із почтом карлів і маркітанток, коронований кухарчук {105} 105 (46) Когорта самозванців. Брат Брюса — Едвард Брюс (убитий 1318 р.), менший брат шотл. короля Роберта Брюса. 1314 р. Едвард удерся до Ірландії, щоб визволити її від Англії, але ірландці вбили його як самозванця. Томас Фіцджеральд (1513—1537) підняв 1534 р. повстання проти англійців, які взяли його в полон і стратили; прозваний «Шовковим Томасом», бо його прибічники носили шовковий розпізнавальний знак. Перкін Ворбек (бл. 1474—1499) — самозванець, що за царювання Генріха XII оголосив себе сином короля Едварда IV. Ламберт Сімнел (1475—1534), син теслі, проголошений Едвардом, графом Варвікським і коронований у Дубліні як англійський король Едвард VI; того ж року взятий в полон англійцями, і король Генріх VII відіслав його в кухню кухарчуком, а потім настановив сокільничим. . Усі діти вінценосного батька. Рай для самозванців, тоді і тепер. Він рятував тонучих, а ти лякаєшся, коли на тебе гавкне якийсь собацюра. Але двораки, що глузували з Гвідо {106} 106 (46) Глузували з Ґвідо — мотив із новели 9 Шостого дня «Декамерону» Боккаччо: коли знайомі застали Гвідо, що бенкетував на цвинтарі, й почали глузувати з нього, а він відказав, що вони можуть говорити про нього що завгодно, бо «знаходяться у своїй оселі» — оголосивши тим самим цвинтар їхньою оселею. Ор-сан-Мікеле, були у себе вдома. В домі… Не потрібна нам твоя середньовічна абракадабра. А ти б учинив так, як він? Поряд був би човен, рятівне коло. Natürlich [54] Звісно (нім.). , саме для тебе. Вчинив би чи ні? Той чоловік, який дев’ять днів тому втопився під урвищем, що біля Мейден-Рок. Оце зараз чекають, що він випливе. То скажи відверто. От я б хотів. Я б спробував. Плаваю я не дуже. Вода холоднувата. Коли я занурив обличчя в таз у Клонгоузі. Нічого не бачу! Хто там позаду? Тікай же, швидше, швидше! Ти бачиш, як швидко обступає зусібіч вода припливу, як швидко заливає піщані низини кольору лушпиння какаового насіння? Коли б то я стояв на твердому ґрунті. Проте я хочу, щоб він жив своїм життям, а я — своїм. Потопельник. Його людські очі волають до мене з глибинного жаху його смерти. Я… Разом із ним у глибочінь… Врятувати її я б не зміг. Води: гірка смерть: пропав.