Джеймс Джойс - Улісc

ЛЕДІ БЕЛЛІНГЕМ: І мене благав.

МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ: І мене.

Кілька найшановніших дублінських леді піднімають сороміцькі листи, отримані від Блума.

ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (у раптовому пориві люті тупає чобітком, і на ньому дзвенить шпора) : Присягаюся Господом Богом, я це зроблю таки. Я лупцюватиму цю тварюку скільки стане сил. Я злуплю з нього живого шкуру.

БЛУМ (заплющує очі) : Як, тут? (Совається на своєму місці.) Знову! (Роздратовано.) Я люблю небезпеку.

ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС: Ну постривай! Зараз я тобі піддам жару! Ти у мене затанцюєш.

ЛЕДІ БІЛЛІНГЕМ: Розмалюйте йому штани! Щоб там було все аж до американського прапора!

МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ: Ганьба! Ніщо не може його виправдати! Одружений чоловік!

БЛУМ: І всі на мене. Я думав тільки про те, щоб надавали ляпанців. Щоб процедура гріла, щоб по тілу мурашки йшли, але щоб без крови. Рафінована хльоста для стимуляції кровообігу.

ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (зловісно сміється) : Та невже, мій любчику? Що ж, Господь Бог не дасть мені збрехати: зараз ти отримаєш пам’ятку на все своє життя, повір мені, найнещаднішу хльосту з усіх, які хтось, можливо, зазнав на своєму віку. Ти розбуркав люту тигрицю в моїй душі.

ЛЕДІ БІЛЛІНГЕМ (мстиво махаючи муфтою і лорнетом) : Припечи його, поганця, Ганно, серденько. Сипни йому перцю під хвіст. Терзай цього псявіру, до останнього його подиху. Канчуком його дев’ятиремневим. Виріж йому члени. Розітни його на частини.

БЛУМ (тремтить, корчиться, благально складає докупи долоні) : Ой, як холодно! Як мене трусить! А до вини довела мене ваша божественна врода. Забудьмо, пробачмо. Фатум. Пробачте мене на цей єдиний раз. (Підставляє іншу щоку.)

МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ (суворо) : Ні в якому разі не слухайте його, місіс Толбойс! Треба дати йому добрячого лупня, щоб він і десятому заказав!

ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (рішуче здирає з руки рукавичку) : Не буде йому ні краплі жалю. З малої свиноти зростає свинота велика. Він, бачте, зважується звертатися до мене! Та я його зашмагаю до невпізнанна отут на вулиці привселюдно. Встромлю в нього шпори навглиб. Та він же рогоносець, усі знають. (Вимахує зі свистом канчуком.) Ану, здирайте з нього штани, не баріться. Сюди, сер! Бігом! Чуєте?

БЛУМ (тремтить, але скидає) : Погода була така тепла.

Проходить Деві Стівенс з кучерявою кучмою на голові в супроводі хлопців продавців газет.

ДЕВІ СТІВЕНС: «Вісник Серця Ісусова» та «Івнінг Телеграф» з додатком із нагоди Дня Святого Патрика. Повідомляють найновіші адреси всіх дублінських рогоносців.

Високопреподобний канонік О'Ганлон у золототканій парчевій ризі підносить і виставляє на поклін мармуровий годинник. Отець Конрой і преподобний Джон Г’юз, Т. І., які стоять перед ним, низько схиляються перед реліквією.

ГОДИННИК (розчиняючи свої двері) :

Чути, як подзвонюють мідні пружини ліжка.

ПРУЖИНИ: Бринь-бринь, брень-брень, бринь-бринь.

Запона туману швидко згортається, і за нею видно лаву присяжних, там сидить Мартін Каннінгем, старшина у високому циліндрі, Джек Пауер, Саймон Дедал, Том Кернан, Нед Ламберт, Джон Генрі Ментон, Майлс Кроуфорд, Ленеган, Педді Леопард, Флінн Довгий Ніс, МакКой і хтось із невпізнаними рисами обличчя — Безіменний.

БЕЗІМЕННИЙ: Скаче без сідла. Вага залежно від віку. Їй-богу, він її упорядкував як слід.

ПРИСЯЖНІ (Усі їхні голови повертаються до нього) : Справді?

БЕЗІМЕННИЙ (з оскалом) : Дупа важливіша за довбешку. Сто шилінгів на п’ять.

ПРИСЯЖНІ (усі їхні голови згідливо кивають) : Ми майже всі так і думали.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Він давно вже в нас на замітці. Ще одну дівчину розправичив. Його шукають. Джек Тельбушник. Винагорода тисяча фунтів.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ (шепоче з шанобливим страхом) : І вбраний у чорному. Мабуть, мормон. А, може, анархіст.

ОПОВІСНИК (гучно) : Беручи до уваги те, що Леопольд Блум, без певного місця проживання, відомий як терорист, фальшивомонетник, двоєженець, звідник і рогоносець і являє собою громадську небезпеку для громадян міста Дубліна, а також беручи до уваги, що в нинішньому судовому засіданні бере участь превелебний…

Його честь сер Фредерік Фолкінер, головний суддя Дубліна в суддівських строях сірого каменю, підводиться з лави кам’янобородий. В його руках парасоля-скіпетр. З чола стримлять могутні Мойсеєві роги.