Джеймс Джойс - Улісc

— І ми дивимося на Європу, — каже Громадянин. — Ми торгували з Іспанією, французами, фламандцями ще тоді, коли ці покручі були щенятами {648} 648 (315) Щенята (дворняжки) — прізвисько англосаксів із раннього Середньовіччя. , іспанські судна з барилами іспанського трунку пливли в Галвей, везли винний товар по винночервоному морю.

— І знову попливуть, — докидає Джо.

— За поміччю Пречистої Діви Марії попливуть знову, — проголошує Громадянин, ляскаючи себе по стегні. — Наші порожні порти знову заповняться суднами, Квінстаун, Кінсейл, Галвей, Блексод-бей, Вентрі, що в домені Керрі, Кіллібегс, третій завбільшки з усіх портів світу, цілий ліс щогл, судна фамілії Лінчів з Галвею, і Кавана О’Рейлі, і дублінських О’Кеннеді, а з графом Десмондом укладав угоду сам імператор Карл П’ятий. Авжеж попливуть, — запевняє він, — коли в море вийде перший ірландський лінкор під нашим прапором не з цією ненависною арфою Генріха Тюдора, а з нашим найстародавнішим прапором, прапором провінцій Десмонд і Томонд, з трьома золотими коронами на блакитному полі, що символізують трьох синів Мілезія.

І спорожняє свій кухоль до дна. Моуа [217] Овва (ірл.). . Хвальби повні торби. От ми, так ми! Хвалиться, хвалиться, аж поки й звалиться. В Коннахті корови мають довгі роги. Хай би він спробував із своєю балаканиною вийти перед людьми у Шейнаголдені, де не зважується й носа свого показати, бо там уже давно на нього чигають Моллі Магвайри, щоб поквитатися за те, що він прибрав до своїх рук земельку орендаря, який попав у скруту.

— Чудово сказано, — озивається Джон Вайз. — Що питимеш?

— Те, що королівські кіннотники вихиляють перед атакою, — відповідає Ленеган.

— Половину, Террі, і пиво, — гукає Джон Вайз. — Чуєш, Террі! Ти що, заснув?

— Слухаю, сер, — відповідає Террі. — Мале віскі і пляшка пива. Зараз, сер.

Прикипів із Елфом до тієї нікчемної газети, шукає там щось сласне замість того, щоб дбати про відвідувачів. На картинці змагання: двоє б’ються головами, кожен намагається торохнути своїм черепом череп супротивника, кидається на нього, нахиливши голову, як бугай на ворота. Ще одна картинка: Ось так спалили в Омасі, Джорджія, чорну тварюку {649} 649 (316) Так спалили… в Омасі, Джорджія — описаний суд Лінча стався в Омасі, Небраска, 28 вересня 1919 р. . Юрма одчайдухів у ковбойських капелюхах з широкими крисами смалять у повішеного негра з рушниць, у нього вже висолопився язик, а під ним горить багаття. Їй-богу, їм би ще утопити його у морі, посадити на електричний стілець і розіп’ясти, і тоді їхня душенька буде спокійна.

— А як же без могутнього флоту, — питає Нед, — що захищає нас від ворогів?

— Щодо флоту я розповім вам дещо, — каже Громадянин. — Там справжнісіньке пекло на землі. Почитайте, що друкують у газетах про ті жахи, які творяться на навчальних суднах у Портсмуті, як там лупцюють новобранців. Пише хтось, підписуючись «Обурений».

Та й ну розповідати нам про тілесну екзекуцію, про те, як шикується команда й офіцери, і адмірали приходять теж у трикутних капелюхах, з’являється і пастор із своєю протестантською біблією, йому належить бути присутнім на екзекуції, виводять хлопця, той переляканий репетує, кличе рідну маму, а його прив’язують до лафета гармати.

— Бита котлета і дванадцять пива, — продовжує Громадянин, — саме так назвав цю екзекуцію старий цинік сер Джон Бересфорд {650} 650 (317) Старий цинік сер Джон Бересфорд — злиття двох постатей водно: адмірал-ірландець Джон Бересфорд (1768—1844) не вирізнявся жорстокістю, зате нею вславився його тезко, податковий комісар Джон Бересфорд (1738—1805), улаштована яким школа верхової їзди була головним місцем катувань повстанців 1798 р. , а сучасні британці називають її лупкою на лафеті.

А Джон Вайз додає:

— Звичай, який легше скасувати, аніж зберегти.

Ну, а той розповідає далі, як виходить на палубу майстер цього діла з довгим прутом і ну полосувати спину бідолахи, аж поки йому стане сили лементувати, благаючи пощади.

— Оце вам такий є насправді славетний британський флот, — каже Громадянин, — який порядкує на всій планеті. Оцей люд, що «ніколи не буде рабами» {651} 651 (317) Ніколи не буде рабами — з гімну «Прав, Британіє, морями». , у нього єдина в усьому Божому світі спадкова палата парламенту, і вся країна перебуває в обладі у десятка свиноподібних баронів. А він ще й ладен пишатися своєю великою імперією, де всім доводиться щодень гнути свою спину під канчуками, як упослідженим рабам.