Джеймс Джойс - Улісc

— Якась воно чортівня виходить, — каже Громадянин. — Лізуть до нас ув Ірландію і розплоджують тут блошиць.

Ну, Блум прикидається, буцімто нічого не чув, і заговорює з Джо, каже, що відносно того дріб’язку хай не тривожиться до першого числа, проте добре якби він принагідно замовив слово містерові Кроуфорду. А Джо присягається усім святим та Божим, що задля нього ладен із шкури вилізти.

— Тому що, розумієте, — каже Блум, — для реклами основне — повторювати. У цьому полягає її секрет.

— Можете на мене покластися, — обіцяє Джо.

— Дурять селян, — виступає Громадянин, — і визискують ірландську бідноту. Годі нам терпіти чужинців у нашому краї.

— Я певен, що цього вистачить, Гайнсе, — каже Блум. — Річ у тім, що цей Кейз-Ключчі, розумієте.

— Вважайте, що діло зроблено, — запевняє Джо.

— Дуже вам зобов’язаний, — дякує Блум.

— Чужинці, — продовжує Громадянин. — А винні ми самі. Це ми їх сюди впустили. Ми їх покликали. Перелюбниця зі своїм коханцем {642} 642 (312) Перелюбниця із своїм коханцем — Деворгілла й Дермот МакМурровг. викликали сюди банду розбійників саксів.

— Справу вирішили умовно, — повідомляє Дж. Дж.

Тим часом Блум прикидається, буцімто з великою цікавістю розглядає щось у кутку, можливо, павутину за барилом, а Громадянин втупився в нього пекучим поглядом, і пес його біля ніг насторожився, дивиться, на кого кидатися і коли.

— Зрадлива дружина, — оголошує Громадянин, — ось причина усіх наших лих.

— А ось якраз і вона, — озивається Елф, вони удвох із Террі хихотіли над «Поліс газетт», розкладеній на шинквасі, — при всьому її параді.

— То дай і нам позирнути, — кажу йому.

А це, виявляється, одна з тих сороміцьких американських картинок, які Террі бере у Корні Келлегера. Способи збільшити ваші статеві органи. Пустощі світської красуні. Норман В. Таппер, заможний чиказький підрядник, застає свою гарненьку, але зрадливу дружину в обіймах поліційного інспектора Тейлора. Красуня в панталонах пустує з залицяльником, а він її мацає повсюди, коли в кімнату з пукавкою в руці вскакує Норман В. Таппер зразу після того, як вона з інспектором Тейлором пограла в хрестик і нулик.

— Холодно бідній Дженні нині, — сміється Джо. — Зосталася лиш в сорочині.

— Для тебе, Джо, надія є, — кажу йому. — Ти б, мабуть, залюбки запопав огузок цієї телиці?

Отак ми сидимо, а небавом заходить Джон Вайз Нолан і з ним Ленеган, і обличчя в нього видовжилося так, наче він ще й досі не снідав.

— Ану ж бо, — питає Громадянин, — які там новини з театру подій? Що там ці барани з муніципалітету на своєму зборищі, на галай-балай вирішили щодо ірландської мови?

О’Нолан, красуючись у своєму блискучому риштунку, низьким поклоном пошанував могутнього вельможного й несхитного володаря всього Еріну й довів до його відома те, що відбулося, а саме, як достойні зверхники найпокірнішого з усіх міст того царства і другого міста з його найбільших, зустрілися з ними в Домі Ради і там, укупі помолившися богам-уседержителям, що мешкають у надземних висотах, радили урочисту раду, міркуючи, чи буде яка спромога знову піднести серед смертних крилату мову кельтів, розполовинених морями.

— Це крок уперед, — каже Громадянин. — К бісовому батькові брудних свиней саксів із їхньою гидкою говіркою.

Аж тут озивається Дж. Дж., викаблучуючись під джентльмена, демонструє розважливість: кожне, мовляв, повідомлення можна тлумачити і так і інакше, і факти бувають оманливі, а Нельсон, знаєте, дивився в прозірну трубу сліпим своїм оком {643} 643 (313) Нельсон… дивився в прозірну трубу сліпим своїм оком — під час битви з данським флотом 2 квітня 1801 р. Нельсон відмовився виконати наказ про відступ — підніс зорову трубу до свого сліпого ока й мовив: «Я не бачу сигналу!» і вийшло на краще, і чи можна звинуватити сукупно геть усю націю, і Блум теж до нього підпрягається, проповідує миритись, бо не треба сваритись, бо у них колонії, у них цивілізація.

— У них, скажемо точніше, сифілітизація, — кепкує Громадянин. — Хай собі йдуть під три чорти. І хай кара Божа спостигне цих сучих синів. Нічого вони не створили вартого уваги ні в музиці, ні в живопису, ні в літературі. Коли є у них щось від цивілізації, то воно вкрадене у нас. Тільки й того, що харамаркають своєю кривою мовою.

— Родина європейських народів… — заводить Дж. Дж.

— А вони не європейці, — заперечує Громадянин. — Я був у Європі з Кевіном Ігеном Паризьким. Там їх не видно і сліду, і мови їхньої теж у Європі, хіба що окрім у cabinet d’aisance [213] Убиральня (фр). .