Треба що-небудь відповісти.
— У мене вона часто буде порожня, — відмовив він.
Ті ж самі кімната й година, та сама мудрість: і я той самий. Тепер уже тричі. Тут на мені три зашморги. Та я можу їх умить розірвати, якщо схочу.
— Тому що ви не відкладаєте, — пояснив містер Дізі, піднявши вказівний палець. — Ви ще не знаєте, що таке гроші. Гроші — це сила, самі побачите, коли доживете до мого. Я ж бо знаю. Знаю. А що каже Шекспір із цього приводу? Збери грошей, скільки зможеш.
— Яго, — промурмотів Стівен.
Він підвів погляд від пустопорожніх мушлів до очей поважного принципала.
— Він знав, що таке гроші, — пояснив містер Дізі. — Він їх заробляв. Поет, але водночас і англієць. А знаєте, чим пишаються англійці? Знаєте, що саме англієць проголошує з великою гордістю?
Володар морів. Холодним, як море, поглядом озирає порожню затоку; так історично склалося: тут я і мої слова, з розумінням.
— Що над його імперією, — відповів Стівен, — ніколи не заходить сонце.
— Та ні! — вигукнув містер Дізі. — Це не англієць. Це сказав французький кельт {55} 55 (31) З висловом про імперію, над якою не заходить сонце , не пов’язане ім’я жодного «французького кельта». Вислів подибується вже у Геродота, де Ксеркс говорить так про імперію персів, а щодо англійської імперії його хто тільки не вживав.
. — І він постукав своєю скарбничкою об ніготь великого пальця.
— Я вам скажу, — промовив він урочисто, — чим він найбільше пишається. Я живу на свій кошт.
От який молодець.
— Я живу на свій кошт. Зроду я не позичив ні в кого жодного шилінга. Ви можете сказати таке про себе? Я нікому нічого не винен. Можете?
Мулліганові — дев’ять фунтів, три пари шкарпеток, пару черевиків, краватки, Керренові —десять гіней, МакКеннові одну гінею, Фредові Раяну два шилінги, Темплеві два сніданки, Расселові одну гінею, Казинсові десять шилінгів, Бобові Рейнольдсу півгінеї, Кохлеру три гінеї, місіс МакКернан за пансіон, п’ять тижнів… Та купа грошей, що у мене, то дріб’язок.
— Саме зараз не можу, — відповів Стівен.
Містер Дізі засміявся із щирою втіхою, ховаючи свою скарбничку.
— Я знав, що не можете, — сказав він весело. — Та згодом колись ви зрозумієте, що так треба. Ми народ поблажливий, проте доводиться бути й справедливими.
— Я боюся таких багатозначних слів, — відмовив Стівен, — бо для нас вони небезпечні.
Хвилину містер Дізі насуплено вдивлявся в портрет над каміном, зображення особи з величною поставою, вбраною в картату шотландську спідницю, — Альберта Едварда, принца Уельського.
— Ви вважаєте мене заплішеним консерватором, затятим торі, — озвався його замислений голос. — З часів О’Коннелла я бачив три покоління. Я пам’ятаю голод. А чи знаєте ви, що ложі оранжистів виступали за скасування унії ще за двадцять років до того, як за це почав агітувати О’Коннелл і достойники вашої церкви затаврували його як демагога? Ви, фенії, схильні забувати деякі речі {56} 56 (32) Дізі висловлюється демагогічно й неточно. Деніел О’Коннелл (1775—1847) — борець за незалежність Ірландії, прозваний Визволителем за досягнення рівних прав для католиків. Унія — законодавчий акт 1800 р. про ліквідацію Ірландського парламенту. Ложі оранжистів — виниклі наприкінці XVIII ст. агресивні групи ольстерських протестантів, які назвались за ім’ям Вільгельма III Оранського, що розбив Якова II. Голод — катастрофічний голод 1846—1848 рр., унаслідок якого населення Ірландії зменшилося на чверть. Фенїї (від Фіанни, легендарної дружини воїнів Фінна МакКула) — члени «Товариства Феніїв», заснованого 1857 р.
.
Яка глибока, побожна і вічна пам’ять. Діамантова ложа в Армі, преславному місті, з повішеними папістами. Зборище озброєних плантаторів у масках, хрипкі голоси. Чорна північ і щиро протестантська Біблія. Принишкніть, стрижені {57} 57 (32) « Принишкніть, стрижені! » — девіз оранжистів, що брали участь у придушенні антианглійського повстання 1798 р.; повсталі переважно мали коротку стрижку, тож їх прозвали «стриженими».
.
Стівен спромігся лиш на жест.
— Серед моїх предків були й бунтарі, — заявив містер Дізі. — По материнській лінії. Але по батьківській лінії мій предок — сер Джон Блеквуд {58} 58 (32) Джон Блеквуд (1722—1799) виступав проти Унії. Один з його нащадків, Генрі H. Блеквуд Прайс, писав 1912 р. Джойсові, що Блеквуд «помер, натягуючи свої ботфорти, щоб їхати в Дублін голосувати проти Унії». Тож Дізі, в подачі Джойса, перебріхує події прямо навпаки.
, а він голосував за унію. Ми всі ірландці, всі з королівського поріддя {59} 59 (32) Ми всі ірландці, всі з королівського поріддя . — Ця приказка засновується на великій кількості в давній Ірландії дрібних королівств і королів, а також королівських нащадків, у тім числі й позашлюбних.
.
Читать дальше