Джеймс Джойс - Улісc

Одноногий матрос, який простував вулицею, спроквола переставляючи свої милиці, щось прогарчав нерозбірливо. Біля монастиря черниць — сестер милосердя він зупинився і простягнув свій картуз, просячи милостині у превелебного Джона Конмі, Т. І. Отець Конмі поблагословив його на гарячому осонні, не забуваючи: в гаманці тільки одна срібна крона.

Отець Конмі повернув до Маунтджой-сквер. Мимохідь, на мить, він подумав про солдатів і матросів, які залишилися без ніг, скалічені гарматними ядрами, і доживають свого віку в бідняцьких притулках для інвалідів, а також про те, що сказав кардинал Волсі {514} 514 (210) Кардинал Томас Волсі (бл. 1475—1530) — лорд-канцлер Англії за Генріха VIII. : Якби я служив моєму Богові так само вірно, як служив моєму королю, Він би не кинув мене у дні старости . Він простував у тіні дерев, що вигравали полисками зелених листочків, а назустріч йому прямувала дружина містера Девіда Шігі, Члена Парламенту.

— Дякую, отче. Пречудово. А як ви, отче?

Отець Конмі почувався навдивовижу добре. Він збирався у Бакстон, мабуть, поп’є там водиці. А як її сини, чи добре їм ведеться у Бельведері? Все гаразд? Отець Конмі був дуже радий це чути. А як сам містер Шігі? Ще в Лондоні. Певна річ, бо ж сесія парламенту ще триває. Яка гарна погода, просто диво. Так, дуже можливо, що отець Бернард Воган знову виступить зі своїми проповідями. О так, величезний успіх. Дивовижний він проповідник.

Отець Конмі був дуже радий зустріти дружину містера Девіда Шігі, Ч. П., і побачити її при доброму здоров’ї, і він попросив переказати містерові Девіду Шігі, Ч. П., свої щирі вітання. Так, він неодмінно до них завітає.

— Бувайте здорові, місіс Шігі.

Отець Конмі підняв свій шовковий капелюх, прощаючися з блискітками її мантильї, які чорнильно яскріли на сонці. І ще раз усміхнувся, рушаючи далі. Він пам’ятав, що зуби почистив бетелем із додачею пальмової олії.

Отець Конмі йшов і, йдучи, усміхався, бо згадував кумедний вираз очей отця Бернарда Вогана і його простонародну лондонську вимову.

— Пілат! Та треба було йому розігнати цей базар утришия!

Може запалити людей своїм словом. Нічого не скажеш. Зробив багато чого доброго. Без сумніву. Казав, що любить Ірландію і любить ірландців. Сам із щасливої сім’ї, що досить незвично. Чи не з Вельсу?

О, щоб не забути. Лист до отця-провінціала {515} 515 (211) Провінціал — титул регіонального керівника ордену єзуїтів. .

Отець Конмі зупинив трьох школяриків на розі Маунтджой-сквер. Так: вони з Бельведера. З підготовчого класу, ага. А чи добре вони поводяться в школі? О! Тоді все гаразд. А як звуть тебе? Джек Соген. А тебе? Джер. Галлагер. А цього хлопчину? Його звуть Бранні Лайнем. До чого ж симпатичне у нього ім’я.

Отець Конмі дістав лист із нагрудної кишені, дав його малому Бранні Лайнему і показав на червону поштову тумбу на розі Фіцгіббон-стрит.

— Та побережися, щоб ти сам не впав туди слідом за листом, хлопче, — сказав він жартома.

Хлоп’ята поглянули на отця Конмі своїми шістьма очима і засміялися:

— О, сер!

— Ану ж бо подивимося, чи ти вмієш укинути лист, — оголосив отець Конмі.

Малий Брайні Лайнем перебіг вулицю і вкинув лист отця Конмі до отця-провінціала в щілину ясно-червоної поштової скриньки. Отець Конмі усміхнувся, кивнув головою, знову усміхнувся і рушив далі східною стороною Маунтджой-сквер.

Містер Деніс Дж. Маджінні, учитель танців та ін., у циліндрі, у сіро-синьому сурдуті з шовковими вилогами й білою нагрудною хусткою, у вузьких бузкових штанях, у рукавичках канаркового кольору і лакованих гостроносих черевиках, виступаючи величаво, поштиво обійшов стороною леді Максвелл, випереджаючи її на розі Дігнем-корт.

А це, часом, чи не місіс МакГіннесс?

Місіс МакГіннесс, поважна, сивоволоса, поклонилася отцеві Конмі з того боку вулиці, де вона простувала усміхнена. І отець Конмі усміхнувся і привітав її. Як вона собі мається?

Статура у неї просто на диво. Як у Марії, королеви Шотландії [154] Ідеться про Марію Стюарт. . І подумати тільки, вона ж була лихваркою. От як воно складається! Така у неї… як би висловитися… така королівська позитура.

Отець Конмі простував по Грейт-Чарльз-стрит і позирнув ліворуч на зачинену нонконформістську церкву. Преподобний Т. Р. Грін, бакалавр мистецтв, казатиме (D. V. [155] Deo Volente — Божим волінням (лат.). ) казання. У них це пастор, і, вважається, має бенефіцію, тобто, латиною, обов’язок благодіяти. Тож він і вирішив облагодіяти їх, сказавши кілька слів. А проте слід поставитися до них поблажливо. Закореніла омана {516} 516 (212) Закореніла омана (неподоланне невідання) — католицька формула, що визначає становище протестанта щодо істинної віри. . Діють на рівні своєї просвіти.