Григорий Тютюнник - Вир

— А що, хіба я не маю права? — кричав уже десь поміж ними і Йонька.

Два солдати, взявши в руки гумові палиці, стали по обидва боки ламаної черги, рівняли її в шнурочок.

По одному стали підходити до коменданта, що сидів на стільці, покурюючи сигарету.

Першими підійшли нащадки Горонецьких: один в окулярах, другий без них.

— Тарля марля фон масон монтескьє, — заварнякали вони, удаючи, що говорять по-французьки.

— Парле ву франсез? — здивувався комендант і загнав під козирок білі брови.

Нащадки дружно захитали головами.

— Ву вуле й ву? — запитав комендант. Вони перезирнулися й тупо витріщилися на коменданта.

— Вас воллен зі? Ферфлюхтер ідіотен, — закричав, рожевіючи, комендант.

— Тарля марля, якби нам земля...

— Вас?

Перекладач зрозумів одне слово «земля» і переклав коменданту.

— Гут, — сказав комендант і показав рукою, щоб вони відійшли.

Нащадки вклонилися і відійшли наліво. Краги на їхніх ногах поблискували, як рижі боки ситої кобили. Обидва швидко крутили мережаними палицями і так поправляли окуляри, ніби їх уже вибрали в рейхскомі-саріат. Обох облила тепленька водичка братсько-християнського благочестя:

— Я відступаю тобі Данелевщину, а сам беру байрак.

— Ти хочеш, щоб я тобі за болото віддав ліс, за який у Бельгії даватимуть мільйони?

— Добре, тоді ми кинемо жеребки.

— А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки?

— Ми втечемо раніше, ніж вони подумають. Гарле ковбасон, самогон, салтісон, — знову заварнякав старший відприск дворянської фамілії, бачачи, що до них підходить німецький солдат і підозріло зважує їх очима.

За нащадками Горонецьких підійшло духовенство. . — Я хочу на Ступки, — сказав піп у фіолетовій хламиді, перехрестився перед комендантом і тричі вклонився.

— Він не знає ні одного пункта глави од Матфея, — закричав піп у жіночій кофті. — Він пропив церковне панікадило. Не посилайте його на ступську парафію.

За духовенством виступило купецтво.

Обідраний старець із лупатими очима і зайшлий грек з міцними кукурудзяними зубами. Старець просив дозволу на відкриття майстерні по виробництву гудзиків, грек — на проповідування чорної магії. Потім підійшов тонкий, як жердина, землемір із старою астролябією в руках і попросив, щоб довірили йому розділяти землю. Розкуркулені матюкались і просили, щоб їм повернули хати. Потім, задкуючи, наблизився хлібороб-собственник і теж заканючив землі. Його впхнули до прохачів. Останнім явився Йонька і, знявши шапку, заморгав віями:

— Мені дідівщину. Кавуняччя ж — як... Йому не дали договорити, турнули до розкурку-лених. Ті схопили за шиворот, він викрутився і з криком: «А хіба я не маю права?» — зашевкотів поміж людьми.

— Отакий гадюка, — аж сичав Латочка. — Син за Радянську владу кров пролива, а він... Дай я його по шиї трісну, — поривався він.

— Мовчи. Дивись тільки. Пильно дивися, що робиться.

— Та вже ж не повилазило... Павло Гречаний стояв самий задній і дрімав, підперши спиною осокора.

— Чого ж ти, Павле, по землю не йдеш? — питали його.

— А яке твоє собаче діло? — огризався він. Комендант встав із стільця і сказав через перекладача, що треба вибрати старосту. Якщо є добровольці — підходьте.

Бажаючих довго не знаходилося, але ось натовп заворушився, пропускаючи булькатого парубка у вишитій манишці. Бадьоро працюючи ліктями, він пробивався до коменданта. Люди затамували подих. Перед ними стояв Тодось Шамрай. А будь же ти проклятий! Чом тебе мати не придушила, як ти ще був у колисці!

Очі Латочки засвітилися вовчим вогнем. «Сьогодні вночі я його вб'ю кілком з-за тину», — прошепотів він Бовдюгові.

Комендант оглянув Тодося і залишився задоволений: такий битиме морди і роз'юшуватиме носи, є собача відданість і тигрова злість.

— Які твої заслуги перед німецькою владою? Тодось мовчки вийняв із кишені вичищеного і змазаного револьвера системи «наган», поклав на стіл перед комендантом.

— З цієї штучки я стріляв у голову сільради, комуніста Гната Реву.

— Будеш чесно служити Адольфу Гітлеру і німе-.цькій владі?

Тодось цокнув скривленими закаблуками і викинув уперед праву руку, як викидають німецькі солдати:

— Буду.

— Гут.

Комендант махнув рукою на солдата, що стояв найближче до нього, і той виніс три німецькі гвинтівки, дав Гошці та братам Джмеликам. . — Поліція, староста, три кроки вперед. Айн, цвай, драй. Комендант наказав, щоб ви розігнали палицями оцей зброд. Форан. Вперед.