Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Що можна було сказати? Кожен мешканець золотих приїсків знав, які знущання терплять темношкірі від деяких старателів. І нікому не треба було пояснювати, чому племена Піндінні вважаються особливо жорстокими та непокірними. Вони одчайдушне боролись за своє життя. Чужі люди й тварини — верблюди та коні — спустошували їхні криниці й мочарі, дичина гинула без їжі та води. Кочівники пускали в хід списи, щоб захистити свої права. А білі за це стріляли й убивали їх. Та якщо білі крали в тубільців їжу і воду, кочівники також вважали, що мають право красти у білого їжу. Відбувалися люті сутички, і кожен, хто в ті часи йшов на розвідку в глиб країни, знав, що він важить своєю головою.

Джонс Крупинка та Білл Єгосафат казали, що вони ніколи не мали клопоту з темношкірими, бо завжди ділилися з ними їжею і не чіпали їхніх жінок. Але там, де кочівники були настроєні особливо вороже, друзі теж не ловили гав і весь час були насторожі: спали на чималій відстані від табірних багать і пускали пастися коней так, щоб вони завжди були під рукою.

Довготелесий Джім та Клері Мак-Клерен були згодні, що краще дати кочівникам відступного й розійтися мирно. Та коли над кимсь із тубільців було вчинено насильство, плем’я вважає своїм обов’язком помститися за нього. І тоді для них існує лише один закон: око за око, зуб-за зуб; і їм байдуже, чиє то око чи зуб, — помста лягає на будь-кого з білих. Отож білому хоч-не-хоч, а доводиться стріляти, щоб захистити себе.

Але оточити ціле кочовище й вибити всіх чоловіків, жінок та дітей — такої звірячої розправи не схвалював майже ніхто. Більшість старателів були глибоко обурені й різко засуджували це варварство, доводячи, що за нього поплатиться багато невинних.

Тільки Фріско та ще кілька чоловік стали на захист Міка Джеральда й братів Перрі.

— Клятих негритосів тільки так і треба вчити, — заявив Фріско. — Якщо вони візьмуть гору, тоді нам хоч тікай звідси. А то, бач, забрали собі в голову, що їм дозволено безкарно вдиратися в будь-який табір і залишати людину без крихти їжі за сотні миль від усього живого.

Ніхто не мав сумніву, що Нед Робінc сказав правду, але ніхто не міг йому також пробачити розголошення цієї правди. Як же — пішов, бачте, ляпати в поліцію! Авжеж, він зробив це заради особистої помсти. Звичайно, воно боляче й кривдно, що його ото так обкрутили з заявкою на Дезі-Белл; та зрештою хто ж йому винен? Не будь роззявою! Міг здогадатися, що Мік Джеральд спробує встругнути такого коника. Одна справа розізлитись на когось і мати проти нього зуб, і зовсім інша — посадити на лаву підсудних три чоловіки за вбивство кількох темношкірих. Всі добре знали, що жоден суд на приїсках не покарає за це арештованих. А от Нед Робінc ще пожалкує за свій донос. Така палиця завжди з двома кінцями. І, звісно, товщий прийшовся по Неду.

Справу розглядав інспектор Фіннерті. Міка Джеральда та братів Перрі було звинувачено у вбивстві «з вогнепальної зброї багатьох аборигенів».

Підсудні заявили, що вважають себе невинними. Нед Робінc, головний свідок обвинувачення, розповів, як почалась стрілянина і як було вбито кілька темношкірих. Але його свідчення прозвучали непереконливо, та й давав він їх неохоче. Тубільний слуга Робінса Бен сказав, що чув постріли й бачив забитих темношкірих. Сержант Стокс потвердив, що він та один солдат знайшли поміж скель труп тубільця, а ще кілька трупів лежало поблизу. Мік Джеральд та брати Перрі призналися, що справді стріляли, але стояли на тому, що змушені були робити це з метою самооборони.

«За недостатністю доказів» інспектор припинив справу і звільнив арештованих. Зате Неда Робінса взяли під варту «за співучасть у злочині». Його випустили лише через кілька днів.

Інспектор Фіннерті чинив суд швидко й рішуче, як і вимагалось від нього, до того ж з почуттям похмурого гумору. Хіба ж не здорово вийшло — Нед Робіне, донощик, сам себе посадив під замок, а ті, кого він звинувачував, гуляли на волі! Старателям припав до смаку вирок Фіннерті, і вони скрізь у таборах та пивницях глузували з Робінса.

З донощиками так тільки й треба робити, казали вони. Робіне хотів, щоб трьох людей повісили тільки за те, що він має зло проти них.

А йому потрібні ті чорношкірі, як і Міку Джеральду. Ніхто не перечить, Робінса гарненько нагріли — вихопили з-під носа цінну ділянку, яку він уже закілкував; але ж май клепку в своїй макітрі й роби заявку вчасно, як тільки поставив кілки, бо інакше вхопиш патоки шилом.