Акутаґава Рюноске - ПАВУТИНКА

Суйкан – верхній чоловічий одяг з вибіленого на сонці, некрохмаленого шовку, поширений в епоху Хейан.

Катабіра – літній одяг з полотна.

Мокурен і Сяріхоцу – учні Будди.

Родзю і Мемьо – проповідники буддизму в Індії в ІІ-ІІІ ст.

Шуханське царство на півдні Китаю існувало в 221 -262 рр.

Юган Авґуст Стріндберґ (1849-1912) – відомий шведський критик, прозаїк і драматург.

Ґіфу – головне місто префектури Ґіфу.

Бусідо – моральний кодекс феодальної Японії, що вимагав безперечної вірності васалів своєму сюзеренові.

Хітое – літнє кімоно

Хаорі – верхнє коротке кімоно.

Табі – полотняні шкарпетки з окремим великим пальцем.

У буддійській релігії ріка, через яку переправляються на той світ душі померлих.

Один рі – міра довжини, 3,9 км.

Дайітокумьоо – буддійське божество, що своїм грізним виглядом оберігає людей від злих духів.

Ші Хуаньді – китайський імператор з династії Цінь (246-207 рр. до н. є.), «уславився» спаленням книг і винищенням конфуціанців. Янді – китайський імператор з династії Суй (589-619 рр. н. є.).

Садайдзін – «Лівий міністр», одне з трьох найвищих урядових і придворних звань у VIII-XII ст.

Ідеться про стародавній звичай віддавати в жертву богам людину при побудові палаців, мостів тощо.

Каріґіну – буденна одежа придворних.

Сару – мавпа (япон.).

За стародавнім японським етикетом листа подавали з гілкою сливи або сакури – японської декоративної вишні.

Хакама – шаровари.

Акоме – стародавнє ошатне жіноче вбрання.

Фудо – одне з божеств Мьоо, найпопулярніше в японському буддизмі (по-санскритському злий демон Акаланатха), захищає людей від злих духів, визволяє від земних пристрастей

Сюжет розпису в буддійському храмі, мета якого відвернути людину від життя й допомогти їй осягнути найвище блаженство – нірвану.

Мондзю – бог мудрості.

Мандзі – буддійський символ вічності й блаженства у вигляді свастики із загнутими наліво кінцями.

Асіда – дерев'яне взуття на високих підставках.

В японському фольклорі лисиця володіє чарами: може обертатися в упиря, вовкулаку, зачаровувати людей тощо.

В середньовічній Японії ніч ділилася на п'ять рівних частин.

Наосі – стародавнє придворне вбрання, що його одягали підчас урочистостей особи найвищих рангів.

П'ять принципів Конфуція – п'ять основних типів взаємин між людьми у феодальному Китаї та Японії: між володарем і підданим, батьком і дітьми, чоловіком і жінкою, старшим і молодшим і між товаришами.

Мейдзі – період новітньої історії Японії (1868-1911).

1603-1867 рр.

1878 р.

Хаорі- накидка.

1879 р.

Ґета – дерев'яне взуття.

Ітьоґаесі – зачіска дівчат з простолюду

Фуросікі – барвиста хустина.

Рокумейкан – палац в Токіо, в якому міністр закордонних справ щороку влаштовував бал на честь імператора для японських політичних діячів і закордонних гостей.

Ні, дякую (франц.).

Ж. А. Ватто (1684-1721) – французький художник, змальовував життя королівського двору.

Тайсьо – період японської історії (1912-1925). 2Камакура – курортне містечко недалеко від Токіо.

Жюльєн Віо – літературний псевдонім французького письменника П'єра Лоті (1850-1923), який багато подорожував, бував у Японії і присвятив їй роман «Панна Окіку» і щоденник вражень «Осіння Японія».

Один тьо – приблизно 109м.

Ебосі – висока м'яка шапка

Xаґі – леспедеца двоколірна, улюблена квітка в японській поезії.

Сусукі – колюча трава на японських луках і пустирях.

Бодісатва – друге за вагомістю після Будди божество буддійського пантеону.