Олекса Стороженко - Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа

Од слова витаю, проживаю; по-москалівськи «гостиница» (приміт. авт.).

Дума «Похід на ляхів» (приміт. авт.).

Після зруйнування коша цариця подарувала генерал-прокурору князю Вяземському селенія Капулівку, Покровське, Рогач, Кримську Кам’янку, Білозірку і 100 000 десятин степів, плавнів і лісів. Так ото як понасилали рядчиків та стали будуваться, – то поздіймали з кладовища і надгробки на підвалини і фундаменти. Теперечки сі села з землями належать баронам Штиглицам (приміт. авт.).

Товстонос був отаманом Щербиновського куреня в 1766 і 1767 роках і прославив себе на війні в 1769 і 1770 роках. Вернувся з походу важко ранений і через кілька місяців умер (приміт. авт.).

Іван Дмитрович Сірко був кошовим отаманом в 1659, 1660, 1663, 1668, 1673, 1674, 1675, 1676, 1677, 1678, 1679 і 1680 року, в которому і преставился. От що про його пише Георгій Кониський: «Сірко храбрый и предприимчивый, удачно воевал, предводительствуя малим войском, почитал сражение игрушкой, гнушалея корыстолюбием, предоставлял добычу запорожцем и частью делился даже с врагами своими.» Гетман Самойлович однажды упрекал его (Сірка), что он позволяет татарам кочевать с стадами на землях Запорожских. Сірко отвечал, что он это делает из милосердия к ногайцам, терпевшим от недороду трав, и что они и запорожцам тоже дозволяют делать». «Коли б і чорт, – сказал он, – пане гетьмане, помагав людям в крайній їх нужді, то брізговати тож не годиться, бо кажуть люди: нужда закон зміняє» (приміт. авт.).

Прикрити шапками козака на раді означало єдинодушне обрання в кошові отамани або в гетьмани (приміт. авт.).

Запорожці хотіли було збудувать велику муровану церков і наготовили вже й дорогого матеріалу, мармору з старих мечетей і тесового камня, – так не привів господь привести діло до скутку! (Приміт. авт.).

Такий звичай був і у ляхів; чи не од них переняли й запорожці? (Приміт. авт.).

Новий кош осадився на р. Підпольній 1733 року (приміт. авт.).

Об Алешковській Січі запорожці гірко згадували. От як вони про неї співали:

(Приміт. авт.).

К оповіданням Коржа в сочиненіях преосвященного Гавриїла приложен список вещам, належавшим до Січової Покровської церкви. Ось він:

«Євангелій великих і малих, сріблом окованих, з камінням на деяких – 11.

Хрестів срібних і дерев’яних в срібній оправі, між ними одна срібна дошка з вирізаним в ній дерев’яним хрестом і срібна табличка, на которій вирізані Покров Божої Матері і Воскресеніє Христово – 37.

Лампад висячих срібних, позолочених і без позолоти – 29.

Панікадил великих срібних – 4.

Потирів срібних, дискосів, звіздиць, лжиць, чаш, чарок, сіяльників, куманів, кадильниць, ковшів і прочого – 139.

Лихтарів (поставців) – 40.

Вінців і корон – 69.

Шат на іконах срібних позолочених – 16.

Царські врата, вилитії з срібла і позолоченії в касовий сажень заввишки – 1.

Медалей золотих, великих і малих, жалованих запорожцям за заслуги і при особливих випадках, дукачей, до ікон попривішуваних, всього – 157.

Жемчугу мілкого і крупного на іконах, ниток – 37.

Вирізаний з оріхового дерева налой, черепахами і перламутром оправлений, од Ієрусалимського патріарха в Запорозькую Січ в дар присланий – 1.

Риз, стихарів найкоштовніших парчевих і оксамитних з орарями, підризниками, поясами, поручнями більш як 300.

А всіх вещей – 841 (приміт. авт.).

Стефан Гладкий був кошовим в 1741 року, син його Данило теж був кошовим отаманом (приміт. авт.).

Яким Ігнатович був кошовим в 1744, 1749, 1751 і 1752 роках (приміт. авт.)

Василь Григорович Сич був кошовим в 1745, 1746 і 1750 роках; а в Пограничній комісії, депутатом од Січі, в 1749 року (приміт. авт.).

Вильотами прозивались розрізні рукава в черкесці, а черкеска надівалась зверху жупана замість чуйки або кереї і була коротша од жупана. Черкеска по краях і рукава обшивались позументами; вильоти закидувались на спину і запинались гапличками або золотими шнурами і китицями (приміт. авт.).

Саєта саме дороге аглицьке сукно ярких кольорів (приміт. авт.).

Варенуху варили в глечику горілку з медом, перцем, корицею, сушеними грушами, обмазували зверху тістом, ставили в піч і запікали, щоб добре упріла (приміт. авт.).