Джейн Остін - Доводи розсудку

У Лаймі вони всі жили під одним дахом. Місіс Мазгроув, тільки-но траплялася нагода, забирала до себе дітей місіс Гарвіл, з Апперкросса надходили всілякі припаси, щоб полегшити Гарвілам турботи, а ті, своєю чергою, щодня кликали їх до себе обідати; словом, обидві сторони нібито змагалися в безкорисливості та гостинності.

Мері мала свої засмучення, але, судячи з того, що вона так довго залишалася в Лаймі, радощів було більше. Чарлз Гейтер бував у Лаймі частіше, ніж їй би хотілося; і коли вони обідали в Гарвілів, їм подавала тільки одна служниця. Місіс Гарвіл спершу завжди саджала на почесне місце місіс Мазгроув, але потім так зворушливо вибачалася перед Мері, коли дізналася, чия вона дочка. Вони щодня часто гуляли разом, і в їхній бібліотеці для неї знайшлося стільки книжок, і вона так часто їх міняла, що врешті-решт вважала своє перебування в Лаймі дуже приємним. До того ж її возили до Чармута, і вона купалась, а також ходила до церкви, а в лаймській церкві було на кого подивитися, не те що в апперкроській; і через усі ці обставини, до яких додалось усвідомлення власної корисності, Мері дуже мило провела два тижні.

Енн спитала про капітана Бенвіка. Обличчя Мері нараз затьмарилось. Чарлз розсміявся.

— О, у капітана Бенвіка, гадаю, усе гаразд, але він такий дивний чоловік. Ніяк його не зрозумію. Ми запрошували його до нас на день чи два: Чарлз збирався разом із ним піти на полювання, він, здавалося, був дуже радий; я думала, що це вже вирішено, як раптом! У вівторок увечері вибачається вкрай недоладно: він «ніколи не брав до рук рушниці», і «його не так зрозуміли», і він обіцяв це, він обіцяв те, і врешті-решт, як я зрозуміла, взагалі не збирався їхати. Напевно, боявся, що йому тут з нами буде нудно, але, я впевнена, з нами на Віллі звеселився б навіть такий страдник, як капітан Бенвік.

Чарлз знову розсміявся і сказав:

— Мері, ти ж добре знаєш, у чому тут справа. Усе це (він повернувся до Енн) через тебе. Він вважав, що, приїхавши, він знайде й тебе поблизу, а коли дізнався, що леді Рассел живе за три милі від нас, його серце не витримало і йому духу забракло їхати з нами. Поза всяким сумнівом, іншої причини й бути не може. Мері знає, що це так.

Мері не дуже поблажливо з цим погоджувалася: чи то вона вважала, що капітан Бенвік через своє народження й достатки не має права закохуватися в дівчину з роду Елліотів, чи то їй не хотілося визнавати, що Енн швидше може принадити гостя до Апперкросса, ніж вона сама, — нам залишається тільки здогадуватись. Енн, однак, така новина зовсім не збентежила. Сміливо визнавши подумки, що це їй лестить, вона продовжувала розпитування.

— О, він про тебе говорить, — вигукнув Чарлз, — такими словами… — але раптом його перебила Мері:

— Запевняю тебе, Чарлзе, поки я там була, жодного разу не чула, щоб він говорив про Енн. Повір, Енн, за весь цей час він ніколи тебе й не згадував.

— Певно, ти маєш рацію, — погодився Чарлз. — Мабуть, і не згадував; але, однак, це ясно-яснісінько, що він вкрай тобою захоплений. З головою заглибився в книжки, які прочитав за твоєю порадою, хоче про них із тобою поговорити; а в одній щось таке знайшов, од чого був просто в захваті; не буду удавати, нібито пам'ятаю, що саме, але щось просто чудове, — я сам чув, як він розповідав про це Генрієтті; і якими словами він тоді говорив про «міс Елліот»! Мері, тут уже я можу тебе запевнити, сам це чув, а ти була в іншій кімнаті. «Елегантність, люб'язність, краса». О! Чеснотам міс Елліот немає ліку.

— Безсумнівно, — вигукнула Мері, — це не робить йому честі. Адже міс Гарвіл померла тільки в минулому червні. Гроша ламаного не варте його серце, чи не так, леді Рассел? Я впевнена, що ви зі мною погодитесь.

— Мені треба побачити капітана Бенвіка, перш ніж дійти висновку, — відповіла леді Рассел, усміхаючись.

— Можу вам сказати, мем, що незабаром у вас, певно, з'явиться така нагода, — сказав Чарлз. — Хоча він не наваживсь їхати з нами і ще довго буде відкладати свій офіційний візит, одного дня ще заїде до Келлінча, можете не сумніватися. Я розповідав йому, як сюди дістатись, і казав, що на нашу церкву варто подивитися; він має прихильність до архітектурних красот, і я подумав, що це для нього буде гарним приводом, і він справді вельми уважно мене слухав, тому я впевнений, що невдовзі ви його тут побачите. Отже, я вас попередив, леді Рассел.

— Я завжди рада прийняти будь-якого доброго знайомого Енн, — люб'язно відповіла леді Рассел.

— Ах, він скоріше мій добрий знайомий, — сказала Мері. — Останні два тижні ми щодня бачились.