Роберт Вальзер: Прогулянка

Пан Дюнн не забарився сказати мені у відповідь: «Вашого обурення я не розумію, й ніщо не змусить мене розуміти його. Численні жорсткі докори, з якими ви мали за обов'язок до мене звернутися, мені незрозумілі й назавжди такими для мене лишаться. Костюм сидить на вас чудово. Ніхто не переконає мене, що це не так. Свою упевненість, що ви в ньому маєте цілком виграшний вигляд, я вважаю непохитною. Ви швидко призвичаїтеся до деяких його особливостей та своєрідностей. Найвищі посадові особи виявляють мені довіру своїми дорогоцінними замовленнями; крім того, я маю честь обслуговувати панів судових президентів. Цього незаперечного доказу моєї професійної справності мало б вам вистачити. Я в жодному разі не можу достосовуватися до чиїхось надмірних очікувань та уявлень, а від усіляких зухвалих вимог майстер Дюнн уміє триматись осторонь. Люди зі значно кращим, ніж ваше, становищем, як і незмірно вищі за вас панове, абсолютно задоволені моїми вмінням та вправністю. Ця заувага, сподіваюся, заспокоїть вас остаточно».

Оскільки я мусив погодитися, що вже нічого тут не доб’юся, й подумки визнати, що занадто бурхлива й різка атака обернулася болісно-ганебною поразкою, то наказав своїм підрозділам відступити з не щасливого для них поля бою, знічено капітулював і засоромлено втік. Так закінчилася відчайдушна пригода з кравцем. Не роззираючись уже за чимось іншим, я поквапився до громадської каси, чи то пак до бюро податків; однак тут я мав би спростувати певну грубу помилку.

Мені саме спадає на думку, що йшлося, власне кажучи, не про сплату як таку, а радше про співбесіду з паном президентом хвальної податкової комісії, як і про врочисте вручення декларації. Мою попередню неточність прошу не мати мені за зле, а все, що я хочу розповісти в цьому зв’язку, прошу доброзичливо вислухати. Так само, як непохитний майстер Дюнн обіцяв і ґарантував бездоганність, так і я готовий обіцяти й ґарантувати докладність і повноту, але в той же час чіткість і стислість поданого звіту.

Одним стрибком я опиняюсь у центрі направду милої ситуації. «Дозвольте сказати вам, — вільно й відкрито звернувся я до податківця, чи то пак до високого представника-урядника, що наставив до мене своє управлінське вухо, аби з усією уважністю присвятитися моїй реляції, — дозвольте сказати, що як бідний письменник, себто перошкряб, а краще сказати — homme de lettres, я маю втіху утримувати себе досить сумнівним доходом. Що ж до якогось накопичення капіталу, то на нього, звісно, немає й натяку. Я стверджую це з великим жалем, не впадаючи при цьому від згаданого сумного факту ні в розпач, ні в ридання. Як кажуть у таких випадках — кручусь як можу. Я не купаюсь у жодній розкоші; ви можете оцінити це з першого погляду. Моє харчування можна окреслити як ощадливо-достатнє. Вам могло спасти на думку, що я володію не одним джерелом доходів; але я змушений чемно, хоч і рішуче, відкинути це враження, як і всі пов’язані з ним домисли, і сказати просту голу правду, яка без огляду на жодні обставини полягає в одному: я не скаржуся на перебір у багатстві та нестачу в бідності — і прошу вас ласкаво взяти це до відома. У неділі я не смію показатися на вулиці, бо не маю святкового одягу. Своїм добропорядно-ощадливим життєвим трибом я нагадую мишу-полівку. Навіть у горобця кращі перспективи збагачення, ніж у теперішнього вашого платника і звітувальника. Я написав кілька книжок, які, на жаль, не сподобалися публіці; наслідки цього для мене просто гнітючі. Не маю найменшого сумніву, що ви мене зрозумієте й тим самим увійдете в моє фінансове становище. Суспільного положення, як і громадського визнання, в мене катма — це ясно як Божий день. Щодо таких, як я, своїх членів суспільство, здається, не виплекало взагалі жодних обов’язків. Живе зацікавлення художньою літературою зустрічається дедалі рідше, зате безжальна критика, що її всі, кому не ліньки, спрямовують проти наших писань, закладає підстави для дальших втрат і, мов гальмівна колода, стримує вможливлення бодай найскромнішого добробуту. Звісно, на цьому світі ще є доброзичливці, благодійники і благодійниці, які час від часу шляхетно зволять мене підтримати; однак подарунок не є доходом, а підтримка маєтком. З усіх цих промовистих та переконливих причин, вельмишановний пане, я хотів би просити вас про відмову від будь-якого податкового підвищення, що його ви недавно оголосили, а також благати вас про найнижчу з можливих оцінок моєї платоспроможності».