З нім. — повнокровні, чистокровні люди.
С. 228 — на Стефана— св. Степана, релігійне свято новорічно-різдвяного циклу, що припадає на 9 січня, третій день після Різдва. На честь святого архідиякона Стефана, названого первомучеником (бо був перший замучений за Ісуса Христа). За старим стилем — 27 грудня.
З нім. — один, два, один, два.
С. 246 — тримати до хреста— здійснювати церковне таїнство хрещення немовляти (або дорослого). Хрещений батько і хресна мати, які тримають похресника до хреста, є поручителями за хрещеного. Вони беруть на себе обов’язок навчити його істинної віри, християнського життя, опікуються ним, іноді заступають рідних батьків.
У творі О. Кобилянська наводить епізод похрещення малої доньки, яка народилася у Зарка і Марії, сестри Юліяна Цезаревича. До хреста її тримали Едвард Ґанґ і Оксана Цезаревич. «Церемонія хрещення малої українки відбулася святочно», — відзначила авторка «Апостола черні».
С. 249 — День янгола Еви— святкування дня ангела (янгола), інша назва — іменини — завжди приурочувалося в честь якогось із святих православної церкви. Ім’я давалось людині із Святців — збірника імен святих.
Ева — героїня роману О. Кобилянської «Апостол черні» — названа, як її бабуся, пані Орелецька, в честь праматері усіх людей Єви (в перекладі з євр. — «життя»). Цей день припадає на неділю Святих Праотців, що є рухомим святом і святкується у двадцять сьому неділю після святої Трійці (П’ятдесятниці). А свята Трійця, в свою чергу, припадає на 50-й день після Воскресіння Господнього (Великодня). Неділя Святих Праотців орієнтовно відзначається у середині грудня.
С. 255 — пісня «У сусіда хата біла…»— це українська народна пісня, яка належить до тематичної групи пісень про кохання.
У пісеннику наводиться такий її варіант:
У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила,
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки. (2 р.)
Є у мене сусідонька —
Люба, мила дівчинонька.
Та не знаю, що робить,
Бо боюсь туди ходить. (2 р.)
Сідлай, хлопче, вороного,
А собі бери другого,
Та поїдем погуляєм,
У сусіда побуваєм! (2 р.)
«Будь здорова, сусідонько,
Люба, мила дівчинонько,
Ой яка ж ти гарнесенька,
Як сніжечок, білесенька!» (2 р.)
«Годі, годі жартувати,
Ось іде і стара мати!»
«Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю! (2 р.)
Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю,
Хочу буть тобі ріднею,
Ти будь ненькою моєю!» (2 р.)
(З кн.: Народні перлини: Українські народні пісні / Упоряд., вступ. сл. М. Стельмаха. — К.: Дніпро, 1971. — С. 253).
С. 257 — Шуберт Франц Петер(1797—1828) — австрійський композитор. Основоположник романтичної пісні-романсу, лірико-романтичної симфонії, фортеп’янної мініатюри лірико-психологічного змісту. Пісенні цикли — «Прекрасна мельничиха» (1823), «Зимовий шлях» (1827), «Лебедина пісня» (1828). Перу Шуберта належить ряд пісень: «Форель», «Баркарола», «Вечірня серенада», «Ave Maria».
У романі О. Кобилянської «Апостол черні» названо пісню «Вільшаний цар» Франца Шуберта. Ця пісня написана на слова Й.-В. Гете. У літературі трапляється під різними варіантами назви. Українською мовою цю баладу Й.-В. Гете переклали П. Куліш «Вільшаний цар», Б. Грінченко «Лісовий цар», Д. Загул «Вільховий король», М. Рильський «Вільшаний король».
Для кращого розуміння наводимо баладу Й.-В. Гете «Лісовий цар» у перекладі з німецької мови Бориса Грінченка.
Лісовий цар
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним,
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.
— Чом личко сховав ти, мій синку малий?
— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:
У довгій кереї, в короні… дивись!
— То, синку, тумани навкруг простяглись.
«Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди,
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки».
— Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
— Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.
«До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать».
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу