Ольга Кобилянська - Апостол черні

Сам В. Сімович у мемуарах «Будні і герої Ольги Кобилянської» (1942) написав: «Ті, що провідували її в останніх двох роках, ріжні звістки подавали про стан її і духовий, і фізичний. Часто ці відомості були дуже й дуже суперечні. Та одне було в них згідне: Ольга Кобилянська була ввесь час якась маєстатично спокійна. І тільки розбалакавшись, підносила жаль, що львівські видавці „попсували“ її „Апостола черні“. Чи так воно виявиться колись пізніше, як науковий дослідник візьме в руки рукопис письменниці (якщо взагалі він зберігся) та порівняє з надрукованим примірником» (з кн.: Сімович В. Праці: В 2 т. — Т. 2: Літературознавство. Культура. — Чернівці: Книги — XXI, 2005. — С. 226).

Вперше (але не повністю) роман «Апостол черні» було опубліковано у «місячнику письменства, мистецтва, науки і громадського життя» «Нова Україна», який виходив у Празі протягом 1922—1928 pp. У різний час його редагували В. Винниченко, М. Шаповал, М. Галаган, Н. Григоріїв, С. Довгаль, М. Мандрика.

Спочатку виходив як «безпартійний двотижневик» (1922). З 1923 р. часопис «поширюється обсягом і змістом» за рахунок публікації літературно-мистецьких творів. «Нова Україна» активно друкувала на своїх сторінках твори О. Кобилянської, як малого епічного жанру, так і великого. Зокрема, новели «Василка» («Нова Україна», 1923, березень, с. 68—89); «Зійшов з розуму» («Нова Україна», 1928, ч. 1—3 (січень-березень), с. 35—39); «Вовчиха» («Нова Україна», 1923, вересень, с. 19—27; жовтень, с. 1—20; падолист, с. 36—45; грудень, с. 55—70).

За великим сприянням засновника і постійного редактора журналу Микити Шаповала, «Нова Україна» надала свої сторінки першодрукові роману «Апостол черні» О. Кобилянської. Було десять подач (продовжень) цього матеріалу. За 1926 p.: ч. 7 (жовтень), с. 25—41; ч. 8 (падолист), с. 30—46; ч. 9 (грудень), с. 26—42. За 1927 p.: ч. 1—2 (січень-лютий), с. 26—42; ч. 3—5 (березень-травень), с. 26—42; ч. 6—7 (червень-липень), с. 10—26; ч. 8—9 (серпень-вересень), с. 15—32; ч. 10—11 (жовтень-падолист), с. 47—65; ч. 12 (грудень), с. 43—56. За 1928 p.: ч. 4—6 (цвітень-червень), с. 43—59. Всього — 10 чисел журналу, 160 с.

На жаль, у 1928 р. «Нова Україна» перестала виходити, і роман О. Кобилянської (в редакції, очевидно М. Шаповала, яка істотно різниться від усіх наступних) не було додруковано до кінця. Причому, за ідейно-тематичним спрямуванням «Апостол черні» дуже підходив до цього видання, адже «Нова Україна» відстоювала ідею національно-державної незалежності з соціальних позицій (з кн.: Енциклопедія українознавства: Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. — Т. 5. — Львів, 1996. — с. 1778).

Нині зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.

Вперше повним текстом окремою книгою (у 2 т.) роман «Апостол черні» О. Кобилянської надруковано у Галичині: Кобилянська Ольга. Апостол черні: Повість: У 2 т. / Обгортка П. Ковжуна. — Львів: Б-ка «Діла», 1936. — Т. 1. — 199 с.; Т. 2. — 196 с.

«Діло» — провідна галицька газета, яка виходила у Львові у 1880—1939 pp., багато років це був єдиний український щоденник (з 1888 р. часопис став щоденним). З 1923 р. газета повернулася до первісної назви «Діло» (у 1920—1923 pp. міняла назви: «Українська Думка», «Громадська думка», «Український Вісник», «Громадський вісник», «Свобода»). Була закрита у вересні 1939 р. у зв’язку з приходом радянської влади до Львова.

У 1927—1939 pp. редактором був В. Мудрий, якого 1936—1939 pp. заміняла редакційна колегія у складі: І. Кедрин-Рудницький, І. Німчук, В. Кузьмович. У 1908 р. «Діло» придбало друкарню; у 1881—1906 pp. при газеті «Діло» виходила з перервами «Бібліотека найзнаменитших повістей» (вийшло 74 видання); у 1936—1939 pp. — «Бібліотека „Діла“» (вийшло 48 видань). Саме у цій бібліотеці було надруковано твір О. Кобилянської.

Видання мистецьки оформив Павло Ковжун (1896—1939) — визначний графік, маляр і організатор українського мистецтва на західноукраїнських землях, який головним чином працював у книжковій графіці (створив численні обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ілюстрації, карикатури). Велика роль П. Ковжуна у відродженні мистецтва книги на Західній Україні.

У підготовці цього видання найбільше допомогли В. Сімович і його дружина Ізидора. Листи О. Кобилянської до родини Сімовичів, висвітлюючи процес роботи над романом, розкривають також надзвичайно делікатну, вразливу вдачу письменниці, яка завжди дуже переймалася тим, що змушена накидати іншим якісь обов’язки супроти себе (з кн.: Починок Л. І. Ольга Кобилянська: знайома постать у новому ракурсі. — Кам’янець-Подільський, 2005. — С. 123).