Зрозуміло, я був дуже радий такому компліменту і сподівався довести їй що вона не помилилася у своєму прихильному судженні.
– Проте у мене є одне прохання, – продовжувала вона. – Схоже, я все ще маю розглядати Стенінглі, як свій дім: мені хотілося б, аби ви зробили його і вашим домом, бо Гелена звикла до цього місця й до мене, а я звикла до неї. Із Грасдейлом у неї пов’язані болісні спогади, а я не набридатиму вам своїм товариством: я – дуже тиха людина, і проводитиму майже весь час у своїх покоях, клопотатимуся власними справами і лише час від часу бачитимуся з вами.
Звичайно ж, я з великою готовністю пристав на це, і ми жили в злагоді з нашою любою тіткою аж до її смерті. Ця сумна подія сталася за кілька років після нашого шлюбу, і була вона сумною не для неї, бо смерть її була легка і вона рада була скінчити свій життєвий шлях, а для її друзів та рідні.
Втім, повернімося до моїх справ: побралися ми з Геленою погожого серпневого ранку. Щоб подолати упередженість моєї матінки проти цього шлюбу і примирити її з думкою, що я покину ферму Лінден, Гелена застосувала всю свою доброту і люб’язність, а я умовляв матусю цілих вісім місяців. Зрештою, вона була задоволена тією щасливою долею, яка випала її синові, і гордо приписувала це його чеснотам і талантам. Я передав ферму Фергусові й, гадаю, тепер вона процвітатиме під його орудою, бо нещодавно він закохався у старшу дочку вікарія з Л., яка просто-таки ушляхетнила його і спонукала докласти дивовижних зусиль, причому не лише для того, аби завоювати її прихильність, а й щоб зробитися гідним її; як ти знаєш, йому це вдалося. Що стосується мене, то немає потреби розповідати тобі, як щасливо живемо ми з Геленою, як тішимося одне одним і нашими любими дітьми, яких у нас чимало. Тож чекаємо вас із Розою в гості, адже наближається пора твого щорічного візиту, – пора, коли ти покидаєш закурене галасливе і неспокійне місто, аби відпочити в нашому товаристві серед чудовної сільської природи.
А поки що прощавай.
ГІЛБЕРТ МАРКГАМ. СТЕНІНГЛІ. 10-е червня 1847 року.
Тут і далі переклад віршів Наталі Тисовської. – Прим. ред.
Друге послання коритнянам, 6:15. – Тут і далі біблійні цитати подаються в перекладі митрополита Іларіона .
Євангеліє віл Луки, 16:31.
Книга псалмів, 9:18.
Євангеліє від Матвія, 5:26.
Перше послання апостола Павла до коринтян, 3:15.
Послання апостола Павла до філіп’ян, 3:21, Перше послання апостола Павла до Тимофія, 2:4.
Картярська гра на гроші (зазвичай для двох учасників).
Джон Драйден, драма «Все заради кохання».
Уривок із гімну Джона Ньютона «Тривога».
Верховий кінь, натренований для полювання.
Євангеліє від Матвія, 25:24.
Книга Еклезіястова, 2:24–25.
Книга Еклезіястова, 11:9.
Вільям Шекспір, «Дванадцята ніч».
Уривок із вірша Роберта Бернса «Сільська дівчина».
Євангеліє від Матвія, 6:22.
Книга пророка Ісаї, 50:10.
У живописі – металева чи рогова пластинка у вигляді лопатки чи ножа, яка застосовується для видалення фарб, нанесення ґрунту, очищення палітри.
Золота монета в один фунт стерлінгів.
Плач Єремії, 3:7-33.
Євангеліє від Матвія, 18:14.
Міра довжини (приблизно дорівнює трьом милям).