Йоганн Гете - Фауст

Марта
Оттак! То він, либонь, той скарб десь закопав?

Мефістофель
Гай-гай! Тепер шукайте вітра в полі!
В Неаполі, гуляючи на волі,
Він панночку гарнесеньку спіткав,
І щиро так вони удвох кохались,
Що аж по скін сліди на нім зостались.

Марта
Лайдак! Ледачеє ледащо!
І в злиднях він бахурував!
Рідних дітей обкрав нізащо!

Мефістофель
За те ж його й Господь скарав.
Я б, бувши вами, може, з рік
Додержував як слід жалоби,
А там уже когось знайшов би до вподоби.

Марта
Е, ні, таких, як перший чоловік,
По цілім світі треба пошукати —
Таке дурне й плохе було воно!
От тільки що любив, сердега, мандрувати,
Чужих жінок, чуже вино
Та в розпрокляті кості грати.

Мефістофель
Ну, ну, це не такі вже вади!
Бо, може, й вам він попускав
З таких робити дещо справ.
Коли б мені такі умови —
Каблучки я змінять готовий.

Марта
Та що ви, пане! Пан жартує!

Мефістофель
(до себе)
Чи не пора звідціль тікать?
Ця й чорта може упіймать!
(До Маргариты).
А ваше серце що віщує?

Маргарита
Не розумію вас.

Мефістофель
(до себе)
Дитина!
(Вголос).
Прощавайте!

Маргарита
Прощайте!

Марта
Паночку, стривайте!
Я хтіла б посвідку дістать,
Коли, де й як мого сховали чоловіка.
Порядку зроду я прихильниця велика, —
В газетці б вість про смерть
хотілось почитать.

Мефістофель
Що двоє свідків будь-яких посвідчать,
Папери те, як факт, увіковічать.
У мене ще і приятель є тут,
Ми можем разом піти у суд.
Що, привести?

Марта
Ой, приведіть!

Мефістофель
А панна теж буде тут сидіть?
Бравий, бувалий такий панич,
З паннами вміє вести річ.

Маргарита
Мушу червоніти перед паничем…

Мефістофель
О ні, хоч би й перед королем!

Марта
Цей вечір у нашому саду
Я з нею панів сьогодні жду.

Фауст
Ну, як? Іде? Як справа наша?

Мефістофель
Ви весь в огні! Пождіть ладу.
Небавом Гретхен буде ваша.
Цей вечір стрінетесь в сусідки у саду.
Циганкувата то кумася
І свашкувати придалася.

Фауст
Гаразд!

Мефістофель
І ти ж їй щось за те зроби.

Фауст
Так, ти мені, а я тобі.

Мефістофель
З тобою вдвох посвідчити я мушу,
Що муж її віддав вже Богу душу
І в Падуї похований лежить.

Фауст
Отак! То це нам перш туди летіть?

Мефістофель
Sancta simplicitas [41] Sancta simplicitas! — Свята простота! (латин.) ! Навіщо це робить?
Лиш підпишись, та й по всій справі.

Фауст
Негоден я здійснять ці заміри лукаві.

Мефістофель
Святенник! Це тобі мерзить!
Фальшиве свідчення давати —
Хіба ж тобі це первина?
Що Бог, що світ, що дух, що неба таїна,
Що серце й ум людей, що подорож земна —
Давно ти перестав про все це толкувати,
Наповнений зухвальства вщерть!
Багато брав тоді собі на плечі!
А глибше глянь — про всі ті мудрі речі
Ти знав не більше, як про Швертляйнову смерть.

Фауст
Ти був і є крутій, софіст.

Мефістофель
Ні, я наскрізь твій знаю зміст!
Ти ж завтра будеш намагатись
До Гретхен в душу увібгатись,
В коханні щирім присягатись…

Фауст
Та ще й од серця.

Мефістофель
Гарний ти!
А там почнеш про вічну вірність,
Жаги єдиної безмірність, —
Це теж од серця буде йти?

Фауст
Облиш! — Як серце мре без краю
В однім битті, в однім чутті,
Як я ім'я йому не знаю, —
Тоді я у світи усім єством ширяю
І слів найвищих добираю.
І пломінь той, що в нім згораю,
Я вічним, вічним називаю —
Невже то лжа, слова пусті?

Мефістофель
Таки я прав!

Фауст
От, щоб ти знав,
Не хочу я надсаджувати груди;
Хто має язика і хоче правим бути, —
То той і прав.
Ходім! Обрид цей вічний спір мені.
І згоден я — хоч правий ти, хоч ні.