Вольтер - Кандід

— Ця книжка, — сказав він, — тішила великого Панглоса, найбільшого філософа Германії.

— А мене не тішить, — байдуже сказав Пококуранте. — Колись мене запевнили, що її читання дає велику втіху, але ці повсякчасні побоїща, такі подібні одне до одного, ці боги, що весь час діють, але нічого по суті не роблять; ця Єлена, що через неї йде війна, а вона ніякої участі в дії не бере, ця Троя, яку облягають і не беруть, — усе це навіває на мене смертельну нудоту. Я часом питав учених, чи й їм таке осоружне це читання, і всі щирі люди признавались мені, що і в них книжка випадала з рук, але що її конче треба мати в бібліотеці, як пам'ятку старовини, як ті іржаві монети, що не ходять на торгу.

— Але про Вергілія ваша вельможність, певно, іншої думки? — спитав Кандід.

— Погоджуюсь, — сказав Пококуранте, — що друга, четверта і шоста частини його «Енеїди» чудесні. [273] Йдеться про «Енеіду» римського поета Вергілія. Публій Вергілій Марон — славетний римський поет (70–19 до Р. X.). Найголовніший твір його — поема про праотця з роду римських імператорів, Енея, — «Енеіда», в розмові з Кандідом Пококуранте згадує героїв поеми, головніших із супутників (Клоанта, Ахата) та супротивників Енея (Амата). Що ж до його побожного Енея, дужого Клоанта, друга Ахата, малого Асканія, пришелепуватого царя Латина, міщанської Амати [274] Тобто банальна, позбавлена благородства, прозаїчна. та недоладної Лавінії, — то тяжко знайти щось холодніше і неприємніше. Я вже вважаю за краще читати Тассо [275] Торквато Тассо (1544–1595) — італійський поет епохи Відродження, автор поеми «Звільнений Єрусалим» та казки Аріосто, [276] Лодовіко Аріосто (1474–1533) — італійський поет епохи Відродження, автор поеми «Шалений Роланд» від яких можна заснути і стоячи.

— А чи дозволите вас запитати, — сказав Кандід, — може, вам більше втіхи дає Горацій? [277] Горацій — видатний римський поет Августової доби (65 — 8 до Р X) Головні його твори «Оди» («Carmma») і «Сатири» («Sermones») Подорож до Брундізія (порт) становить зміст сатири V книги І Сварка між Рупілієм та Персієм розказана в сатирі VII тієї ж книги Цитована ода до Мецената — перша з першої книги од («Carmma»)

— Так, у нього бувають думки, — сказав Пококуранте, — вельми корисні для світської людини; подані в стислих, енергійних віршах, вони легко залишаються в пам'яті. Але мене дуже мало вражає його подорож до Бріндізі, його опис поганого обіду або мужицької сварки між якимось Рупілієм, що його слова, каже він, «були повні гною», та ще кимсь, [278] Йдеться про персонаж «Сатир» Горація (книга І, сатира VII) слова якого «були оцтом», його вірші проти старих жінок і чаклунок я читав з великою відразою. [279] Див. «Еподи» Горація (вірші 5, 8, 12) І невже він може подобатись, коли говорить своєму другові Меценату, що стукнеться об зорі своїм піднесеним чолом, [280] Вольтер має на увазі оду І Горація із кн.1. якщо той зачислить його до ліричних поетів. Дурні захоплюються всім, що тільки написав шанований автор. А я читаю тільки для себе і люблю тільки те, що мені до смаку.

Кандід, якого змалку привчили не мати власної думки, вельми дивувався всьому, що чув, а Мартен уважав спосіб думання Пококуранте досить розумним.

— А от і Цицерон, [281] Цицерон — видатний політичний і судовий римський оратор (106 — 43 до Р. X.). Промова на захист Клуенція вважається за вершину його судового красномовства. — сказав Кандід, — я гадаю, що ви раз у раз перечитуєте цю велику людину?

— Навпаки, ніколи не читаю, — відповів венеціанець. — Що мені до того, як він захищав Рабірія або Клуенція? У мене досить своїх справ, де я сам маю судити. Я вважав був за краще взятися за його філософічні твори, але, побачивши, що він сумнівається у всьому, зробив висновок, що знаю не менше від нього і можу лишатися неуком без сторонньої допомоги.

— А ось вісімдесят томів записок Академії наук, — скрикнув Мартен. — Може, тут є щось путнє.

— Було б, — сказав Пококуранте, — коли б хоч один з авторів цього сміття винайшов принаймні спосіб робити шпильки; а то ці книжки повні лише нікчемних систем і не містять жодної корисної статті.

— А яка сила театральних п'єс, — сказав Кандід, — італійських, іспанських, французьких!

— Так, — відповів сенатор, — маю їх зо три тисячі, але гарних не знайдеться і на три десятки… Всі ж оті проповіді, що разом не варті однієї сторінки Сенеки, [282] Сенека — римський філософ-стоїк і драматург, сучасник Нерона (4 — 69 р.). та всі грубезні томи теології, — так ви ж добре самі розумієте, що до них не заглядав ніколи ні я, ні хто інший.