Вольтер - Кандід

— Уже понад тисячу років жінки мають право палити себе. Хто з нас насмілиться змінити закон, освячений часом? Хіба є щось поважніше за старовинні помилки?

— Розум далеко давніший, — відповів Задіґ, — поговоріть зі старшинами племені, а я піду до вдови.

Прийшовши до неї і похваливши її вроду, він сказав, як шкода буде віддати вогню таку красу, однак відзначив її вірність і відвагу.

— То ви так надмірно кохаєте чоловіка? — спитав він її.

— Я? Аж ніяк, — відповіла арабська жінка, — це був брутальний, ревнивий, важкий чоловік, але я твердо постановила кинутися в його вогнище.

— Очевидно, — сказав Задіґ, — є якась дуже тонка насолода в тому, щоб спалити себе живою.

— Ах, природа наша тремтить від цього, — сказала дама, — але треба перемогти це. Я побожна, а коли я не спалюся, втрачу свою репутацію й усі на світі зневажатимуть мене.

Коли вона зізналася, що палить себе заради інших і заради чвані, Задіґ довго розмовляв з нею, намагаючись навіяти їй хоч трохи любові до життя, і йому пощастило врешті навіть навіяти їй трохи прихильності до того, хто це говорив.

— Що зробили б ви, — сказав він їй, — коли б могли відкинути пиху, яка штовхає вас на самоспалення?

— Що ж! — сказала жінка. — Я думаю, що просила б вас одружитися зі мною.

Задіґ надто сповнений був думок про Астарту, щоб не ухилитись від такої пропозиції; але тієї ж хвилини він пішов до старшин племені, розказав їм, що сталося, і порадив видати закон, який дозволяв би вдові палити себе тільки по тому, як вона цілу годину перебуде наодинці з яким-небудь молодиком. Відтоді жодна дама в Аравії не спалила себе. І тільки Задіґові завдячують люди тим, що в один день було знищено жахливий звичай, який тримався стільки століть! Отже, Задіґ став, таким чином, благодійником для Аравії.

Сеток, не бажаючи розлучатися з мужчиною, що був утіленням мудрості, узяв його на велику вечерю в Бассорі, [90] Стародавнє місто Бассора в Аравії, сучасне місто Басра, знаходиться там, де Тигр впадає в Перську затоку. де мали бути найбільші торговці заселеної землі. Задіґові було за велику розвагу побачити зібраних в одному місці негоціантів з різних країн: йому здавалося, що світ — це велика родина, яка скидається на Бассору. Другого дня він опинився за столом укупі з єгиптянином, гангським індусом, мешканцем Катаю, [91] Катай — стародавня назва Північно-Східного Китаю греком, кельтом і багатьма іншими чужинцями, що, частенько мандруючи поблизу Арабської затоки, знали арабську мову настільки, що могли порозумітися. Єгиптянин був дуже розгніваний.

— Що за мерзотний край оця Бассора! — сказав він. — Мені відмовили тут дати тисячу золотих унцій під найкращий у світі заклад.

— Як то? — здивувався Сеток. — Під який же заклад одмовилися дати вам цю суму?

— Під заклад тіла моєї тітки, — відповів єгиптянин. — Це була найкраща жінка на весь Єгипет; вона померла в дорозі; я зробив з неї одну з найкращих мумій, і в своїй країні я мав би все, що хотів, віддаючи її під заклад. Дуже дивно, що тут мені не хочуть дати якихось тисячі унцій під таку солідну пропозицію.

Усе ще роздратований, він саме ладнався їсти чудесну варену курку, коли індус, схопивши його за руку, вигукнув сумно:

— Ах! Що ви хочете робити?

— З'їсти цю курку, — відповів чоловік з мумією.

— Стережіться, — сказав індус, — може бути, що душа небіжки перейшла в тіло цієї курки, а ви ж не захочете ризикувати тим, що з'їсте свою тітку? Варити курок — значить одверто ображати природу.

— Що хочете ви сказати своїми природами та курами? — обізвався гнівний єгиптянин. — Ми обожнюємо бика й чудесно собі їмо його!

— Ви обожнюєте бика? Чи це можливо? — сказав чоловік з Ґанґу.

— Нема нічого можливішого, — обізвався той, — вже сто тридцять п'ять тисяч років, як ми з ним отак поводимося, і жоден із нас не вбачає в цьому чогось нечестивого.

— Ах! Сто тридцять п'ять тисяч років! — сказав індус. — Це число трохи перебільшене; ще тільки вісімдесят тисяч років, як заселена Індія, а ми ж, безумовно, ваші предки. Брагма [92] Брагма — Брама , або Брахма — індуський бог заборонив нам їсти биків раніше, ніж ви вигадали класти їх на вівтарі чи на рожни.

— Смішна тварина оцей ваш Брагма, коли порівняти його з Апісом, [93] Апіс — священний бик у стародавніх єгиптян — сказав єгиптянин. — Що такого доброго зробив ваш Брагма?

Індус відповів: