Вольтер - Кандід

— Таке нещастя тим дивовижніше, що теперішній Папа, [376] Теперішній Папа — Папа Інокентій XI. якому Людовік XIV жертвує частину свого народу, — його відвертий ворог. Протягом дев'ятьох років між ними була люта суперечка; [377] Люта суперечка — суперечка між Людовіком XIV і Папою Інокентієм XI тривала з 1678 до 1693 р Король наполягав, щоб прибутки єпископства до призначення нового єпископа в разі смерті попереднього ішли до королівської скарбниці. вона зайшла так далеко, що Франція вже сподівалася побачити, як скинуть ярмо, що стільки років давало u на поталу цьому чужинцеві, і, передовсім, що йому не віддаватимуть грошей, які є головною рушійною силою у справах цього світу. Та незабаром стало очевидно, що цього великого короля обдурили в його інтересах, як і в могутності його, і що вчинили замах на великодушність його серця.

Простак, дедалі більше зворушуючись, спитав, хто ті французи, що отак обдурили любого гуронцям монарха.

— Це єзуїти, — відповіли йому, — головний з них — це отець Ла Шез, [378] Ла Шез Франсуа (1624–1709) — єзуїт, духівник Людовіка XIV, прихильник скасування Нантського едикту. сповідник його величності. Треба сподіватися, що колись Господь покарає його і його виженуть, як він виганяє нас! [379] Єзуїтів вигнали із Франції 1764 р. Чи є лихо, рівне нашому? Де Лувуа [380] Лювуа , Мішель де Тем'є (1641–1691) — військовий міністр Людовіка XIV, здійснював жорстокі операції проти гугенотів. звідусюди наслав на нас єзуїтів і драгунів.

— Добре, панове, — обізвався Простак, що більше не міг стримуватися, — я іду до Версаля, щоб дістати винагороду за свої послуги; я поговорю з паном де Лувуа, — мені казали, що це він воює зі свого кабінету. Я побачу короля, я доведу до його відома правду; неможливо, щоб він не прислухався до цієї правди, коли почує все; швидко я повернуся, щоб одружитися з м-ль де Сент-Ів, і запрошую вас на весілля.

Тоді ці добродії вирішили, що це якийсь великий пан, подорожує incognito поштовою каретою. А дехто вирішив, що це королівський блазень.

За столом був переодягнений єзуїт, шпиг превелебного отця де Ла Шеза; він надсилав йому про все повідомлення, а отець де Ла Шез сповіщав пана де Лувуа. Шпигун написав про все. Лист і Простак майже одночасно прибули у Версаль.

Простак виліз із екіпажа [381] Коляска, що возила з Парижа до Версаля й скидалась на невеличку закриту колісницю (Прим. фр. вид.) на кухонному дворі і спитав у носіїв портшезу, о котрій годині можна бачити короля. Носії зареготали йому у вічі, достоту, як англійський адмірал; він і поставився до них, як до того: побив їх. Вони хотіли відплатити йому так само, й, мабуть, сталася б кривава сцена, коли б не проходив начальник варти, бретонський дворянин, і не розігнав цей набрід.

— Пане, — сказав йому мандрівник, — мені здається, що ви добрий чоловік; я небіж пана пріора з абатства Гори; я вигнав англійців і приїхав поговорити з королем: прошу вас провести мене до його світлиці.

Гвардієць, зрадівши, що зустрів молодця зі своєї округи, який, здавалося, був не в курсі двірських звичаїв, розповів йому, що так не розмовляють з королем і що треба відрекомендуватися панові де Лувуа.

— Гаразд, то проведіть мене до цього пана де Лувуа, який, безперечно, відведе мене до його величності.

— З паном де Лувуа, — обізвався гвардієць, — переговорити ще важче, ніж з його величністю, але я проведу вас до пана Олександра, першого військового урядовця; [382] Перший військовий урядовець — старший чиновник з військових справ. це однаково, що ви говоритимете з міністром.

Отже, вони пішли до цього пана Олександра і не могли пройти до нього, бо він мав справу з однією двірською дамою й віддав наказа нікого не впускати.

— Гаразд, — сказав гвардієць, — нічого, це не біда; ходімо до першого урядовця пана Олександра, це однаково, що ви говоритимете з паном Олександром.

Украй зачудований, гуронець пішов за ним; з півгодини вони сиділи вдвох у маленькому передпокої.

— Що це все означає? — сказав Простак. — Чи в цій країні всі люди невидимі? Куди легше битися в Нижній Бретані проти англійців, ніж у Версалі натрапити на ту людину, до якої маєш справу.

Він розгонив свою нудьгу, розповідаючи землякові про свої любовні справи; але вибила година, і гвардієць мусив іти на свій пост. Вони пообіцяли один одному побачитися завтра, й Простак ще з півгодини сидів сам у передпокої, міркуючи про м-ль де Сент-Ів і про те, як важко говорити з королем і першим урядовцем.